3. Партії, побудовані на чітких, формально закріплених принципах членства. У таких партіях визначені умови всту-пу до партії, її члени мають партійні квитки, зобов'язані до-тримуватися статуту, підкорятися партійній дисципліні, ви-конувати партійні доручення і регулярно сплачувати член-ські внески. До них належать Християнсько-демократичний союз Німеччини, Ліберально-демократична партія Японії, ко-муністичні партії.

4. Партії, в яких відсутній інститут оформленого членст-ва, а належність до них виражається через голосування за її кандидатів на виборах, є фактично апаратом професіоналів і активістів, що розгортають свою діяльність під час підготов-ки і проведення виборчих кампаній. По суті, такі партії є, скоріше, виборчими рухами. Члени організаційно неоформ-лених партій не мають партквитків, не сплачують членські внески, вільні від партійних доручень і партійної дисципліни. Якщо необхідно довести належність до такої партії, то це ро-биться присяганням на Біблії. У США до розряду офіційно неоформлених партій належать дві провідні партії — Респуб-ліканська і Демократична. [45,331]

Отже, політична партія— це добровільна, активна й організована частина суспільства, створена для вираження і захисту соціально-економічних, національних, релігійних та інших інтересів по-літичними методами, тобто шляхом завоювання влади, учас-ті в ній на коаліційній основі чи впливу на її здійснення. В світі існує велика кількість політичних партій, які головною метою мають прихід до влади, кожна з них має свою програму, ідеологію та політичний курс.

2.3 Функції політичних партій

Політичні партії виконують різноманітні функції, до голо-вних з яких належать:

1) представництво інтересів класу, соціальної групи, національної спільності (наприклад, Швед-ська народна партія у Фінляндії), суспільства в цілому;

2) розробка політичного курсу, вирішення існуючих у сус-пільстві проблем: економічних, соціальних, національних, міжнародних та ін.;

3) боротьба за владу з метою реалізації своїх партійних програм чи передвиборних платформ;

4) вті-лення в життя свого політичного курсу, коли партія прихо-дить до влади, діставши перемогу на виборах;

5) контроль за діяльністю державних органів, коли партія опозиційна;

6) ідеологічна функція партії, що полягає у пропаганді пар-тією свого світогляду, своїх цінностей не тільки з-поміж її членів і прибічників, а й у суспільстві в цілому. У демокра-тичному суспільстві не може бути монополії однієї партії, навпаки, йдеться лише про змагання ідей, їх вільної конку-ренції;

7) робота із залучення до партії нових членів, праг-нення до створення могутньої соціальної партії;

8) кадрова політика в партії. Виховання активістів, добір лідерів і їх ви-сування як у партійному апараті, так і в державних структу-рах;

9) внутрішньопартійними функціями політичних партій є регулювання внутрішньопартійного життя, вирішення різ-них внутрішньопартійних питань.[43,175]

У багатьох партіях надзви-чайно гострою є проблема боротьби між фракціями: лівими, правими, центристами, радикалами тощо. Інколи розбіжнос-ті у поглядах на вирішення нагальних проблем усередині партії бувають гостріші й серйозніші, ніж між різними полі-тичними партіями. Гостра міжфракційна боротьба паралізує ту чи іншу партію, може призвести до її розпаду.

Також функції партій поділяють ще так:

- представницька – виявлення, відображення й обґрунтування інтересів певної частини суспільства;

- програмна – розробка відповідно до цих інтересів політичної програми суспільного розвитку;

- ідеологічна – формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку;

- владно-конкурентна – участь у змаганні ( боротьбі ) за державну владу, за її утримання;

- владно-практична – реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини суспільства;

- владно-кадрова – підготовка, добір, висування кадрів для державного апарату. [42,650]

Одним із нових явищ у праві зарубіжних держав є інституціоналізація. Найчастіше інституціалізація політичних партій пов’язується з їх правовим регулюванням. Однак, враховуючи ту обставину, що партії є також політичним інститутом, їх інституціалізація здійснюється також партійними нормами, як, наприклад, статутом політичної партії. Проте серед науковців переважає думка про те, що інституціалізація політичних партій є радше тільки правовою інституціалізацією. Остання, у свою чергу, поділяється деякими авторами на конституційну та законодавчу. До першої належать положення про політичні партії, включені до конституцій, до другої – до інших законів. Такої точки зору дотримуються польські конституціоналісти А. Потшалек та К. Вуйтович, французький конституціоналіст П. Авріль. Можна проводити і таку класифікацію, але Конституція сама по собі вже є основним законом, а, крім того, правова регламентація обов’язково звертається і до іншого законодавства, наприклад, законів про політичні партії, а також інших нормативно-правових актів. Інституціалізація політичних партій виявляється у двох взаємозалежних процесах: конституціоналізації, тобто включення у конституцію основних принципів їхнього статусу, і законодавчої інституціоналізації, у результаті якої правове становище партій визначається законом досить детально.

Назвати ці явища найкраще спільним терміном "правова інсти-ту-ці-оналізація". Це порівняно нове явище в праві сучасних держав, яке має свою історію розвитку, пов’язану з перебігом світового процесу конституційного розвитку. Як відомо, цей процес пройшов кілька основних етапів розвитку, кожному з яких притаманні свої характерні риси.[32,101]

Для першого етапу (кінець XVIII – початок XIX ст.) характерною є повна відсутність правової регламентації статусу політичних партій (порядку утворення, діяльності, тощо). В основних законах немає будь-яких згадок про політичні партії.

Уперше тенденція до правової регламентації політичних партій з’являється в період між двома світовими війнами ХХ ст. Причиною стало поглиблене втручання держави в життя суспільства, предмет конституційного регулювання розширився і, як наслідок, розширились межі конституційного регулювання. Партії визнавалися необхідним елементом функціонування демократичних державних інститутів. Найперше це стосувалося виборчого законодавства (у законодавстві штатів США, пізніше – в конституціях західноєвропейських держав).

Справді широких масштабів правова інституціоналізація політичних партій набула на третьому етапі розвитку світового конституційного процесу (після