ВСТУП

У визначенні стосунків між PR та аудиторією, традиційно, існують два підходи. Один з них ставиться до зв’язків із громадськістю позитивно, визначаючи їх, як джерело пізнання світу, засіб комунікації, посередника між організацією і суспільством і, як наслідок, важливою сферою, яка бере безпосередню участь у життєдіяльності суспільства. Інший підхід – навпаки, визначає PR, як гнобителя особистості, нав’язувача волі, засіб фальсифікації дійсності та маніпуляції свідомістю. При усій протилежності підходів, спільним є визнання того, що PR дійсно впливає на людей, втім, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним явищем в житті громадськості. Усе залежить від вибору стратегії, яка визначає напрямок діяльності. Поняття експліцитної та імпліцитної інформації, якому присвячена робота, власне і пов’язане із дослідженням обраної стратегії під час створення і передавання PR-повідомлення. У вужчому значенні – це визначення способу подання інформації і його впливу у кожній конкретній ситуації.

Праць, присвячених безпосередньо темі експліцитного та імпліцитного навіть в вітчизняній літературі існує порівняно небагато. Однією з основних дослідники вважають працю В. Багдасаряна «Проблема імпліцитного (логіко-методологічний аналіз)», в якій поняття імпліцитності розкривається в його зіставленні із експліцитним. Однак, на думку дослідника, поняття експліцитності не є науковою проблемою, оскільки пов’язане із вираженням думки взагалі і, тому, не потребує ніяких наукових пояснень. Імпліцитність, навпаки, є специфічним способом вираження думки і необхідним є дослідження прихованої інформації, її потенціалу впливу на цільову аудиторію, визначення, чи є вона негативним чи позитивним явищем при створенні повідомлень. Однак, заперечувати експліцитність, як наукову проблему, є просто безглуздо, оскільки саме від неї залежить вираження думки взагалі, а також виявлення імпліцитного змісту. Можна твердити, що якраз експліцитна інформація і є основним джерелом імпліцитної інформації в повідомленні.

Важливою, також, стала поява праці В.Мороза “Думка і речення”, хоча тут вчений порівнює поняття імпліцитності із домислюванням,. Існує багато досліджень, зосереджених на психології сприйняття інформації та засобах, за допомогою яких повідомлення діють саме там, де потрібно. Тут розглянуті роботи Г.Почепцова «Інформація та дезінформація», В. Бебика «Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рілейшнз», А. Хараша «Організація повідомлення: його зрозумілість і впливовість» та інших дослідників, які дозволяють визначити усі етапи та чинники психологічного виділення та сприйняття повідомлень аудиторією. Необхідним є також дослідження різних видів імпліцитної інформації. Важливою при цьому є робота В.Падучевої «Вислів і його співвіднесення з дійсністю», в якій представлена класифікація імпліцитної інформації. Багато вчених досліджують поняття імпліцитної інформації з погляду її комунікативного впливу і маніпулювання. Поняття маніпулювання і маніпулятивна техніка розглядаються в цілому ряді робіт по психології, лінгвістиці, соціології, політології, теорії масової комунікації. Це, зокрема, такі праці, як В.Доценко «Психологія маніпуляції», С.Кара-Мурза «Маніпуляція свідомістю», С. Московічі «Вік натовпів». Особливо важливою працею, яка стала основою для виконання даної роботи, є також праця Ю. Пирогової «Імпліцитна інформація як засіб комунікативної дії і маніпулювання», в якій систематизовано подається визначення імпліцитної інформації, її класифікація, джерела та функції в тексті. У роботі використані матеріали інтернет-ресурсів, офіційні сайти соціологічних центрів та компаній, що займаються PR-діяльністю. Співставлення теоретичного підґрунтя, результатів соціологічних опитувань та власне PR-повідомлень, дозволяють зробити певні узагальнення та висновки щодо вибору впливу явної та прихованої інформації на громадську думку в українському суспільстві.

Об’єкт і предмет дослідження. Одну і ту ж інформацію можна подати в повідомленні різними способами і від того, яким чином подана інформація, багато в чому, залежить, чи виконає PR-повідомлення своє призначення – вплинути на цільову аудиторію і змінити її думку в потрібному напрямі. Дуже важливим при цьому є те, чи потрібна інформація доводиться до одержувача в явному чи прихованому вигляді, який досить часто володіє більшим потенціалом впливу, оскільки виводиться з повідомлення самостійно і, тому, сприймається без особливих доказів. Саме тому, об’єктом даної роботи є інформація в PR-повідомленнях, її вплив на цільову аудиторію.

Предметом дослідження є аналіз інформації в PR-повідомленнях на прикладі PR-матеріалів Громадянської партії «ПОРА», оскільки в наш час саме політичні партії досить часто мають на меті привернути увагу громадськості до діяльності своєї партії, підвищити свій рейтинг і, при цьому, використовують різні способи подачі інформації в своїх повідомленнях – імпліцитний чи експліцитний.

Мета роботи і завдання. Мета роботи – з’ясувати, яким чином експліцитна та імпліцитна інформація визначає формування громадської думки, а отже і подальший розвиток подій у суспільстві. Тема впливу явної та прихованої інформації розглянута на прикладі PR-повідомлень Громадянської партії «ПОРА», яка виникла (як партія) перед виборами до Верховної Ради України 2006 року.

Завданнями роботи є: 1) визначення термінів «PR» та «PR-повідомлення» та їх місце у налагодженні ефективних зв’язків з громадськістю; 2) визначення ролі тексту та інших носіїв інформації в PR; 3) введення термінів «експліцитність» та «імпліцитність», визначення їх місця в PR; 4) опис організаційної структури Івано-Франківської міської організації Громадянської партії «ПОРА» та документування інформації в організації; 5) здійснення опису роботи PR-відділу організації; 6) аналіз застосування експліцитної та імпліцитної інформації саме в PR-повідомленнях Громадянської партії «ПОРА»; 7) розробка шляхів вдосконалення роботи при створенні PR-повідомлень.

Актуальність теми полягає у нових реаліях, в яких останні роки існує наше суспільство. Це період, коли в Україні повсякчас ведеться боротьба за першість в різних сферах діяльності. Це призвело до появи відносно нового виду комунікації – public relations. PR – це і є комунікація, оскільки