Відповідно до різних комунікативних намірів адресанта в діяльності ГП «ПОРА» використовують такі типи імпліцитного змісту: текстовий і підтекстовий, оскільки це інформація, яка входить в наміри адресанта (явні чи приховані), тобто свідомо використовується з метою впливу на адресата (цільову аудиторію). Можливе використання і притекстового імпліцитного змісту, тому що така інформація виводиться з тексту безпосередньо адресатом і не входить в комунікативні наміри відправника. Отже, наявність такого змісту залежить безпосереднього від самого адресата.

Текстовий імпліцитний зміст - інформація, яка відповідає явним комунікативним намірам адресанта. Комунікативні наміри адресанта залежать від кон-тексту й ситуації, у межах яких висловлений зміст [9, 136]. Прикладом використання текстового імпліцитного змісту може служити повідомлення, яке прозвучало із вуст одного із лідерів партії під час передвиборчої кампанії 2006 року: «Пасивні і байдужі програють, активні і свідомі перемагають. Ми переможемо!». Експліцитно виражена репліка «Ми переможемо!» містить в собі прихований імпліцитний зміст «Ми не є пасивними і байдужими» і вжита у відповідних контекстно-ситуативних умовах, вона сприймається адресатом саме таким чином.

Інше повідомлення «Хто сказав, що молодь не проголосує?» містить підтекстову імпліцитну інформацію, яка свідчить, що передавання такої інформації було заплановане відправником, хоча і не становить собою основну суть повідомлення (додаток Л). Підтекстовий імпліцитний зміст - інформація, передавання якої входить у приховані комунікативні наміри відправника тексту (ад-ресанта, мовця, автора). Підтекстова інформація передається в таких кон-текстно-ситуативних умовах, які не вимагають обов'яз-кового її сприйняття, однак свідчать про те, що переда-вання цього змісту було заплановане відправником [9, 137]. Імпліцитний зміст даного повідомлення – «Молодь активна, вона обов’язково проголосує». Водночас, таке повідомлення мітить експліцитно виражений смисл. Отримувач може сприйняти його як пряме запитання «Хто сказав?», а не заклик молоді прийти проголосувати. Відповіддю на таке запитання буде «Я сказала», «ти сказав», «ми сказали». В такому випадку дане повідомлення не виконає свого призначення – переконати молодих людей прийти проголосувати, оскільки буде сприйняте не в тому смислі, який входив у комунікативні наміри відправника (адресанта). Даний приклад показує, як одне і те ж повідомлення може містити одночасно два змісти – експліцитний і імпліцитний і, відповідно, по різному впливати на цільову аудиторію. Експліцитна інформація не містить ніякого заклику до активних дій і носить більш пасивний характер. А імпліцитна інформація, навпаки, закликає молодь до активних дій.

У лінгвістичній семантиці розрізняють декілька видів імпліцитної| інформації у повідомленні|висловлювання|, з|із| яких для аналізу мови|язик| PR-повідомлень особливо важливими є|поважний| такі її види, які подаються в монографії «Імпліцитність в мові і розмові, а саме: семантичні і прагматичні пресубпозиції, а також умови успішності мовного акту (додаток Д).

Одним із видів імпліцитної інформації є семантичні пресубпозиції, які використовуються в діяльності ГП «ПОРА». Думка Р називається семантичною пресубпозицією думки S, якщо і з істинності, і з помилковості S виходить, що Р істинно. Це означає, що помилковість думки Р приводить до того, що S не є ні істинним, ні помилковим, тобто стає аномальним [36, 20]. Як приклад можна розглянути повідомлення такого типу «Бо ми знаємо, що свобода – це найвища цінність, яку треба захищати» (додаток М). Джерелом імпліцитної інформації в цьому повідомленні служить репліка «Цінність, яку треба захищати», тобто зараз її ніхто не захищає, і «ПОРА» - партія, яка буде це робити, голосуйте за неї. Пресубпозиція «свобода – цінність, яку треба захищати» зберігає свою істинність і при запереченні думки: «Бо ми не знаємо». Експліцитне вираження такого заклику («Голосуйте за нас, бо ми знаємо, як захистити свободу») могло б викликати обурення серед громадськості і спричинити неоднозначні наслідки.

Одним з найпоширеніших способів створення семантичних пресубпозицій є переміщення основної тези в додаткову пропозицію, в якій дана теза виглядає як давно відомий всім факт, що не вимагає доказів. Прикладом переміщення основної тези в додаткову пропозицію, може служити повідомлення: «Поцікався, чому перемога там, де ПОРА?» (додаток Н). Навіть при запереченні думки «Не цікався, чому перемога там, де ПОРА» пресубпозиція «Перемога, там де ПОРА» залишається вірним. Імпліцитна інформація служить тут засобом донести до громадськості думку про те, що ПОРА може забезпечити перемогу демократичних сил і перемогти (маються на увазі вибори президента України 2004 року, коли ПОРА стала рушійною силою революції). Вміло підібране експліцитне вираження даної думки містить ненав’язливий характер, особливо, якщо врахувати можливість громадськості звернутися до подій 2004 року і дійсно переконатися, що участь цієї партії (на той час, громадської організації) у тодішніх подіях справді мала велике значення. З іншої сторони, якщо б дане повідомлення мало інше експліцитне вираження (наприклад «Ми забезпечили перемогу» або «Ми завжди перемагаємо»), то це було б просто вихвалянням. Таким чином, творцям повідомлення вдається уникнути трудомістких доказів представленого семантичною пресубпозициею тезису - він представлений як факт, що не вимагає доказів, і, оскільки представлений імпліцитно, то сприймається таким і реципієнтом.

Пресубпозіції відносять до ширшого класу семантичних наслідків. Поняття семантичного наслідку, як відомо, не співпадає з відомішим поняттям логічного наслідку. Так, якщо думка Р є логічним наслідком думки S, то з помилковості Р виходить, що S помилково [36, 21]. Навпаки, помилковість