Адресат при виборі комунікативної стратегії керується особливостями сприйняття співбесідником|співрозмовник| тих чи інших повідомлень|сполучення|, реакцією співбесідника|співрозмовник| на те, що повідомляється. А. Федосєєва вважає, що у деяких ситуаціях експліцитне| вираження|вираження| думок|гадка|, бажань може бути неефективним або навіть некоректним, а бажаний результат стає досяжним лише за допомогою імпліцитних| засобів|кошт|. Тоді тлумачення дійсного сенсу|зміст,рація| вислову|висловлювання| повністю переходить до адресата і залежить тільки|лише| від нього. На думку М. Никітіна, реальний зміст|вміст,утримання| повідомлення|промова| виявляється|опинятися| більшим, ніж експліцитно| виражені|виказаних,висловлених| в ньому знакові значення, які його кодифікують. Адресант може удатися до імплікації, щоб підкреслити силу переконання, привернути увагу, зробити м’якшою форму веління|наказ|, залучити до спільної|спільний| справи|річ|, вивити|виявити| пошану|повага|, ввічливість, такт [34, 187]. Таким чином, причини, які спонукають адресата звертатися|обертатися| до імпліцитних| способів вираження|вираження| своїх думок|гадка|, можуть бути вельми|дуже| різноманітні|всілякий|, а реальний сенс|зміст,рація| вислову|висловлювання| може бути виявлений тільки|лише| в процесі комунікації.

В інформаційному просторі PR-дискурсу також виділяються два типи інформації – експліцитну та імпліцитну. Серед причин, які обумовлюють імплікацію в PR-дискурсі, є необхідність передавати більше інформації меншою кількістю слів, так званий принцип економії, необхідність бути оригінальним та експресивним, тенденція до розмовного стилю, необхідність надання тексту динамізму розгортання та посилення  спонукання, необхідність приховання волюнтативності та дотримання максими увічливості. Імплікація відображає загальну, об’єктивно обґрунтовану тенденцію розвитку сучасної мови до конденсації та компресії [7, 160].

Вивчення текстів PR-повідомлень свідчить про наявність певної системи імплікації в даному типі комунікації, що обумовлено, також, необхідністю надання тексту динамізму розгортання та посилення ефективності спонукання. Встановлено, що експліцитна викладка інформації нерідко носить характер нав’язування, імпліцитний спосіб передбачає залучення адресата до більш інтенсивного декодування інформації, шляхом логічних співставлень, висновків, умовиводів, активізує ментальні процеси, збільшує атрактивну функцію PR-повідомлень та ефективність її впливу на адресата. Цей тип комунікації характеризується специфічною формою організації, у якій прослідковуються дві суперечливі тенденції. З одного боку, це тенденція до експлікації інформації, що гарантує правильне тлумачення тексту, а з іншого боку – це тенденція до імпліцитності.

В PR-дискурсі головною метою створення повідомлення є виконання адресатом немовленнєвої дії – просування об’єкта повідомлення. Тому, у своїй «агресивності», категоричності по відношенню до адресата можливою є комунікативна невдача. Із запобіжною метою вживається імплікація як прийом «маскування» спонукання та волюнтативності, пом’якшення категоричної тексту та прийом дотримання максими увічливості, який створює ілюзію незаангажованості адресанта та свободи адресата в прийнятті рішень. Вирішальна роль у декодуванні імпліцитної інформації належить когнітивному змісту дискурсу.

Імпліцитна інформація є невід'ємною частиною будь-якого повідомлення. В PR-повідомленнях імплицитна інформація може використовуватися як в рамках стратегій позиціонуючого типу, так і в рамках стратегій оптимізуючого типу.

Імпліцитна інформація часто використовується в рекламній і PR-комунікації для привласнення об'єкту оцінних значень і підвищення цієї оцінки. Цікавий набір імпліцитних складових міститься у відомій промові У. Черчилля 13 травня 1940 року, яка прозвучала у важкий для Великобританії час, і перші слова якої стали символом надії:

«Мені нічого запропонувати вам, окрім крові, праці, поту і сліз... Ви запитаєте: яка наша політика? Я відповім: продовжувати війну на морі, на суші і в повітрі із всією нашою потужністю і із всією наший силою... Така наша політика. Ви запитаєте яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: перемога! Перемога за всяку ціну, перемога, не дивлячись ні на що, перемога, яким би довгим і тяжким не був шлях до неї» [44, 46]. У цьому тексті в прихованому (імпліцитному) вигляді подається висока оцінка військового потенціалу країни. Крім того в питаннях («Яка наша політика?»; «Яка наша мета?») міститься імпліцитна думка про те, що у нового уряду навіть в цих важких умовах є чітка політика і ясна мета. Основне комунікативне призначення імпліцитної інформації в цих випадках - привласнення оцінки і посилення аргументації. Не виключено, що в ситуації, в якій виголошувалася промова, експліцитне твердження про високий військовий потенціал країни і чітку політику, яку використовує уряд, могло бути сприйняте з недовірою. Часто імпліцитна інформація використовується і для підвищення привабливості повідомлення, оскільки в суб'єктивному плані цікавішим для адресата виявляється розкриття прихованої інформації, тобто співучасть в створенні повідомлення. Наприклад, саме імпліцитна інформація додає особливу естетичну силу рекламі автомобіля «Вайпер», приведеній нижче. Експліцитне твердження про те, що цей автомобіль є предметом розкоші, а зовсім не зручним транспортним засобом, виглядало б стандартним PR- ходом.

«The Chrysler Viper: No room for more than two. No room for any luggage. No side windows. No roof. No exterior doorhandes. No make up mirror. No colours but red. And we have the nerve to ask 215 grand for it». (Автомобіль «Крайслер Вайпер»: Місць не більше ніж для двох. Взагалі немає місця для багажу. Немає бічних вікон. Немає зовнішніх дверних ручок. Немає дзеркала заднього вигляду. Колір тільки червоний. І ми ще маємо нахабство просити за нього 215 тисяч доларів) [11, 45].

Уміння виявляти і цілеспрямовано використовувати імпліцитну інформацію в певних цілях дії допомагає професіоналам, що працюють у сфері PR і реклами, добиватися поставлених завдань. Разом з тим імпліцитна інформація може бути засобом маніпулювання, введення адресатів в оману, тому її використання повинне оцінюватися на етичному, і в деяких випадках, правовому рівні. З метою маніпулювання імпліцитна інформація в PR-повідомленнях найчастіше використовується як основа для помилкових висновків адресата [19, 140].

Привабливість імпліцитної інформації з метою впливу в рекламі і PR пов'язана з