ВСТУП.

Актуальність теми дослідження. Науково обґрунтована і прагма-тична оцінка перспектив розвит-ку міжнародних відносин у XXI ст. вимагає глибокого проникнення в суть епохальних змін. Аналіз процесів міжнародного життя ми-нулого і сучасного дає ключ до осмислен-ня характеру і спрямованості тенденцій формування нового світового порядку, в якому доведеться жити усім державам. Міжнародна суспільно-політична взаємодія на глобальному рівні не може бути відтворена лише шляхом побудови моделі складної комплексної системи з вертикальною структурою та особливим горизонтальним розташуванням суб”єктів. З огляду на те, що міжнародні відносини та система міжнародних відносин як наслідок їх розвитку на тлі глобалізації з часом набувають якісних та кількісних змін, особливої актуальності набуває виявлення заканомірностей динамічного розвитку.

На порозі нового тисячоліття, ознаменувалися досить радикальні перебудови в геополітичній ситуації на планеті, які затвердили головний принцип міжнародної політики, згідно якої , “сильні роблять те, що їм дозволяє їх могутність, а слабші приймають те, що вони повинні приймати”.

Наше планетарне співтовариство перебуває на роздоріжжі в переломній ситуації. Яким буде його майбутнє - це питання в центрі уваги багатьох вчених . Прогноз розвитку подій на геополітичному просторі як на планетарному, так і на регіональному рівнях є метою багатьох досліджень. Нова міжнародна ситуація вимагає модернізованого розуміння міжнародних відносин.

Актуальність теорії Р.Арона зумовлена основними геополітичними трансформаціями кінця XX століття характерною рисою яких є стихійність міжнароднрго життя , де плюралізм має відчутну перевагу над централізмом . Неабияке значення має та обставина , що в міжнародному житті значну роль відіграє суб”єктивний фактор. А відтак у галузі міжнародних відносин продовжує панувати те, що Р.Арон називав “плюралізмом сувернітетів” . Саме він призводить до того , що переважна більшість міжнародних конфліктів і воєн розгортаються під гаслом самовизначення націй . З огляду на це необхідно з”ясувати , які існують шляхи виявлення закономірностей взаємодії у суспільно-політичній площині , враховуючи весь комплекс аспектів розвитку міжнародних відносин. Це і є передумови для винекнення вздємодії між суспільствами і державами у політичній площині. Враховуючи статичний та динамічний виміри дослідження міжнародних відносин , слід зазначити також що ці відносини постають як процес взаємодії між суспільствами, який охоплює відносини як на мікросоціальному рівні , так і макросоціальному в межах певного простору життєдіяльності, головним фактором якого є формування системного та упорядкованого міжнародного середовища.

Ступінь наукової розробки проблеми . Останнім часом активізується об”єктивна необхідність в теоретичному осмисленні міжнародних відносин і міжнародної політики, дослідженні закономірностей і тенденцій їх розвитку, потребує створення наукової основи їх регулювання. Що стосується існуючої методології та підходів до аналізу міжнародних відносин, то можна виявити два основні напрями :

історико-політологічний – дослідження міжнародних відносин як особливого виду суспільних відносин шляхом аналізу зв”язків, інститутів і поведінок , які виникають та розвиваються в часі і просторі;

геоекономічний – дослідження міжнародних відносин шляхом аналізу політичної та економічної взаємодії між державами та іншими суб”єктами з акцентом на просторовому розташуванні суб”єктів міжнародної або транскордонної взаємодії та винекненні центрів сили.

Тому виховання й підготовка теоретиків і практиків зовнішньої політики та міжнародних відносин грунтується на розумінні провідної тенденції сучасної міжнародної політики . Вона полягає у подоланні конфліктно-конфронтаційного стилю і поступовому переході до глобального співробітництва, через напруженість на початку XXI століття. Але більш активно обговорюються теоретичні моделі , С. Хантінгтона, Г.Кісінджера, Ф. Фукуями, а теорія Р.Арона залишається поза увагою . Аналіз проблеми міжнородної політики можна знайти в працях З.Бжезінського “Велика Шахівниця”, П.А. Циганкова, М.М. Лебедєвої “Мировая политика и международные отношения”, В.А. Шахова, В.В. Мадіссона “ Сучасна українська геополітика”, М. Цюрюпи “Военны теоретики Европы о войне, мире и национальной безопасности”, де проаналізовані геополітичні доктрини, серед яких і концепція Р.Арона. У своїй праці “Мир і війна між націями” Р. Арон зробив глибокий аналіз теорії міжнародних відносин з позицій соціологічного підходу та використовуючи історичні дослідження, що відіграло значну роль у встановленні, легітимізації, та полальшому розвитку міжнародних відносин.

Об`єктом дослідження виступає теорія міжнародних відносин Р. Арона, яка характеризує структуру всієї міжнародної системи, функціонування і розвиток міжнародних відносин.

Теорія міжнародних відносин як наука і навчальна дисципліна має багато спільного у плані предметного поля з політичною географією, міжнародним правом, основами дипломатії, соціологією політики. Існування такого предметного поля свідчить наявність цілого ряду проблем, сутність яких, при всьому багатстві взаємозв”язаного і взаємозалежного світу, не зводиться до внутоішньополітичних відносин, а має власну динаміку. Тому, предметом дослідження є аналіз основних теоретичних підходів до питань міжнародних відносин та діяльність держав на міжнародній арені.

Метою даної роботи є дослідження основних засад функціонування міжнародної системи запропонованих Р. Ароном та розгляд його концепції світоустрою XXI століття.

Мета передбачає вирішення завдань:

- охарактеризувати концептуальні основи міжнародних відносин;

проаналізувати політичне вчення Р. Арона ;

розглянути основні принципи міжнародних відносин ;

визначити основні тенденції сучасних міжнародних відносин ;

оцінити вплив теорії Р. Арона на політичну науку початку XXI століття.

Головною проблемою теоретичного осмислення міжнародних відносин є те , що нині бракує чіткої та ефективної системи методів аналізу динаміки їх розвитку та змін. Тому постає необхідність використання досвіду та методологічної бази міждисциплінарних досліджень із застосуванням синергетичного, цивілізаційного, світосистемного підходів, які дозволяють узагальнити весь комплекс питань пов”язаних з функціонуванням міжнародної системи.

Тому при