У дослідженні, проведеному під керівництвом В.І.Гантмана, давалось таке визначення структури міжна-родних відносин: "...це внутрішня ор-ганізація даної системи, яка являє собою специфічний спосіб взаємо-зв'язку, взаємодії різних її елементів - держав, міждержавних об'єднань, міжурядових організацій на міжна-родній арені. Точніше, це політичні відносини, які відбивають, синтезують та детермінують будь-які інші відносини у рамках даної системи" [ 10, С. 23-25 ].

Отже, міждержавні політичні від-носини є центральною ланкою структу-роутворення усередині глобальної системи. Відповідно глобальна струк-тура відображає відношення та розта-шування сил провідних суб'єктів між-народних відносин, конфігурацію їх військово-політичних, економічних, ре-сурсних, соціокультурних, ідеологічних та інших потенцій.

Слід зазначити, що структура гло-бальної системи міжнародних відносин перебуває у постійній трансформації не тільки внаслідок саморозвитку, але й під впливом змін ззовні. Звідси -поліструктурність глобальної системи, гнучка здатність видозмінювати орга-нізацію своїх внутрішніх взаємозв'язків залежно від зрушень у світовому розвитку. Залишаючись інваріантною як глобальна цілісність, система міжнародних відносин може змінювати характер та конфігурацію своєї струк-тури. Це стосується усіх рівнів (ярусів) структури - з найнижчих до найвищих.

Питання про генезис та еволюцію глобальної структури - це ключове пи-тання аналізу трансформації міжна-родних відносин. Погляд саме з най-вищого, глобального структурного рівня (а не тільки з нижчих ярусів -регіональних, субрегіональних, локаль-них та ін.) дає можливість побачити усю панораму фундаментальних зру-шень, що відбулись у минулому на світовій арені, та адекватно оцінити сучасний стан і перспективи дальшого розвитку міжнародних відносин [ 71, С. 9-10] .

Дослідження глобальної структури відіграє ключову роль в пізнанні зако-номірностей усієї системи міжнарод-них відносин. Справді, розпізнавши суть внутрішньої організації системи, можна дійти адекватних висновків про її нинішній стан. Треба підкреслити, що немає дослідницького методу, здат-ного дати точне уявлення про складну систему, якою є міжнародні відносини, тим більш в евентуальному контексті. "Було б наївним вважати, - відзначає фахівець-міжнародник професор П.А.Циганков, - що існуючі у політичній науці закономірності функціонування та трансформації міжнародних систем володіють такою мірою однозначності, котра дозволяла б робити на їх основі безпомилкові прогнози. Річ у тім, що якими б глибокими не були наші уяв-лення про систему міжнародних відносин, вони завжди залишаються неповними, завжди "не встигають" за еволюцією об'єктивної реальності" [ 72, С. 21-23] .

Серйозні обмеження прогностич-них можливостей стосовно міжна-родних відносин є безперечними. Зрозуміти та прогнозувати еволюцію будь-якої складної системи за одним з її складників - навіть головним, тобто структурним - надзвичайно важко. Адже мова йде не просто про складну систему, а про найскладніший орга-нізм планетарних масштабів. Більш яr шість мільярдів людей, близько двох-сот держав, тисячі міждержавних та неурядових організацій, транснаціо-нальні корпорації, політичні та суспільні рухи, релігійні, етнічні та багато інших течій - усі вони становлять гігантську галузь взаємодії всього людства, світового співтовариства. Реальність буття та розвитку цієї унікальної ме-гасистеми не укладається в жодні, навіть найдосконалі теоретичні схеми. Передбачити її майбутнє хоча б у найбільш загальних рисах можна лише шляхом усвідомлення динаміки її розвитку, передусім трансформації її глобальної структури.

На відміну від багатозначних, та найчастіше - ефемерних зрушень на нижчих ярусах міжнародного життя, саме на глобальному рівні відбува-ються зміни принципового значення, зумовлюючи встановлення "стриж-невого" міжнародно-політичного ус-трою, що діє протягом певного періоду та закріплюється на відносно ста-більній основі. У цьому розумінні може бути запропонована відповідна типо-логія глобального структуроутворення, яка прямо залежить від корінних змін у світових обставинах [ 72, С.25 ] .

Розглядаються три основних типи глобальної структури - багатополюсний, двополюсний та однополюсний. Унаслідок мінливості та багатоярусності внутрішньої організації системи міжнародних відносин жодний з наз-ваних складників "структурної тріади" не може з'явитися у чистому вигляді. Кожний з них містить у собі елементи двох інших. Тип "полюсності" виз-начається у кінцевому підсумку усім рухом історичного розвитку, а більш конкретно - змінами у співвідношенні та розташуванні сил на світовій ареніє . Але визначне структуротворче зна-чення для кожного типу має відно-шення у глобальному масштабі від-центрових та доцентрових сил. Для багатополюсності властива динамічна рівновага перших та других, для двополюсності - перевага факторівщо роз'єднують, для однополюсності - насадження жорсткої централізо-ваної цілісності.

Багатополюсність є і вихідною гранню, і основною нормою стану між-народних відносин, тому що вона від-повідає формаційним та загально-цивілізаційним процесам сучасності, інтересам усього світового співто-вариства. Двополюсність є відхилення від осі міжнародного розвитку (хоча вона і зайняла важливе місце в історії XX століття). Наявність двох полюсів свідчить про протистояння та проти-борство сил, які, з одного боку, від-стоюють продовження природного розвитку у відповідних йому умовах багатополюсності, а з іншого - праг-нуть переінакшити устрій, що склався історично, та домогтися вже власної однополюсності у глобальному масш-табі. У цьому розумінні альтерна-тивними типами структури є багато-полюсність та однополюсність, а дво-полюсність є проміжний, перехідний етап до встановлення або багато-полюсності, або однополюсності [ 3, С. 145] .

Відомий американський теоретик міжнародних відносин Кеннет Волтс вважає, що двополюсність - це за-кономірний підсумок процесу неухиль-ного скорочення числа великих дер-жав: "Протягом більш ніж трьохсот років драма сучасної історії зосере-джувалась на піднесенні та падінні великих держав. В епоху багатопо-люсності на міжнародній арені з плином часу з'явилось дванадцять великих держав. На початку Другої світової війни їх залишилось сім, а по закінченні -