Війна є домінуючим інструментом з підтримки політичного балансу сил у світовому співтоваристві. Р.Арон не виправдовує застосування війн, але доводить що вони є неминучими. Встановлений після загальної війни мир задавільняє членів світового співтовариства лише протягом кількох років. Невирішені проблеми актуалізуються й детермінують вогнища напруженості, нові конфлікти і війни. Після завершення низки малих воєн настає відносно мирний період, що закінчується з появою нового гегемона , незадоволеного воїм місцем і роллю у світовому співтоваристві. За Р. Ароном , міжнародні відносини є відносинами між націями як політичними утвореннями . Міжнародні відносини проявляються через специфічні форми поведінки символічних персонажів – дипломата і солдата , які уособлюють і символізу.ть міжнародні відносини , що будучи насамперед міждержавними ведуть до дипломатії і війни . Міжнародні відносини мають системний характер , який зумовлений не взаємодією акторів , не властивими їм особливостями , а якостями міжнародної структури . Міжнародна система визначається Р. Ароном як сукупність політичних утворень , які підтримують між собою регулярні політичні взаємини і які всі, в принципі, можуть бути затягнуті у загальну велику війну. Згідно з цією специфічною природою суб’єктами міжнародних відносин виступають такі традиційні актори, як держави та недержавні учасники. До недержавних учасників міжнародних відносин належать наддержавні інститути та міжнародні організації. Природа такого традиційного актора міждержавних відносин, як держава, визначається політичним режимом, формою державного устрою, типом економічних відносин, характером соціальних відносин у суспільстві. За цими ознаками визначається тип держави. Кількісним виміром держави є її могутність. Могутність, у свою чергу, визначається багатьма критеріями: економічним та військовим потенціалами, природними та трудовими ресурсами, рівнем розвитку науки і культури, досягненнями в галузі високих технологій, рівнем соціальної стабільності. Іншими словами, могутність держави є показником того, які сили ця держава має у своєму розпорядженні і якою мірою вона може їх застосувати у відносинах з іншими державами чи недержавними учасниками міжнародних відносин.

Автор наголошує, що людство завжди прагнуло до ідеальних рішень , але досягти їх ніколи не вдавалось. Непіддатлива дійсність незмінно зауважувала можливість здійснення задуманого. Більш досконалий світоустрій дасть зиогу державам та народам повніше використовувати на користь собі величезні конструктивні можливості нової історичної епохи.

Отже, застосовуючи соціологічний підхід до системи міжнародних відносин, погляди Р. Арона дали початковий матеріал для проникнення в суть майбутнього світоустрою.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Акулов С. Міжнародні миротворчі операції, як політичний інструмент врегулювання воєнно-політичних конфліктів // Політичний менеджмент. – 2005. № 2. – с. 165 – 172.

Аналитические методи в исследовании международных отношений. – М., 1982.- 326 с.

Аппатов С.П. Новое политическое мышление и совремменые международные отношения. – Одесса, 1991. – 512 с.

Арон Р. Мир і війна між націями : Пер. з фр. – К. : МП “Юніверс”, 2000. – 688 с.

Асиметрія міжнародних відносин / Під. ред. Перепилиці Г.М. – К.: Вид. Дім “Стилос”, 2005. – 555 с.

Бажанов Г. П. Актуальные проблемы международных отношений // Философские науки. – 2002. - № 2. – с. 154.

Барановский В.Г. Политическая интеграция в Заподной Європе. – М., 1984. – 123 с.

Бжезінський З. Велика Шахівниця. – Львів – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с.

Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство / Пер. з англ. Іщенко А. – К.: КМ Академія, 2006. – 203 с.

Бебик В.М. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навч. Посібник / В.М. Бебик, С.О. Шергін, Л.О. Дегтярьова К.: Університет „Україна”, 2006. – 208 с.

Белорус О.Г. Глобальное устойчивое развитие: Монография / О.Г. Белорус, Ю.М. Мацейко; Ин-т мировой экономики и междунар. отношений НАН Украины. – К.: КНЕУ, 2006. – 488 с.

Біляцький С.Д. Сучасні схеми облаштування світу // Трибуна. – 2003. - № 11. – с. 22.

Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.

Богатуров А.Д. Плешаков К.В. Динамика международной стабильности // МЭМО . – 1991. - № 2. – с. 36 – 46.

Воробьев И.Н. Какие войны грозят нам в будущем веке // Военная мысль. – 1997. - № 2. – С. 18 - 24.

Война и мир в терминах и определениях. Под ред. Д.О. Рогозина. – М.: «ПоРог», 2004. – 624 с.

Гаджиев К. С. Введение в геополитику. Москва, 1998. – 196 с.

Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г. Міжнародні відносини та зовнішня політика : 1980 – 2000 рр. – К. : Либідь, 2001. – 612 с.

Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – Москва, 1998. – 205 с.

Глобалізація і безпека розвитку / Під. ред. Білоуса А. – К., 2001. – 296 с.

Говгаленко В. Многополюсный мир , или новый передел мира // Свободная мысль. – 2004. - № 5. – с. 65 – 75.

Гречанінов В. Після розпаду біполярної системи . Новий світовий порядок та глобалізація на початку XXI століття // Політика і час. – 2002. - № 1. – с. 63 – 87.

Грищенко Т. Геостратегія постбіполярності // Політична думка. – 1997. - № 1. – с. 116.

Дилигенский Г. Г. “ Конец истории” или смена цивилизаций ? // Вопроси философии. – 1991. - № 3. – с. 4 – 16.

Дольникова Р.Н. Метдология и методика прогнозирования внешней политики несоциалыстичиских государств. Опыт системной организации понятий. – М., 1986. –