Периферійні – динаміка формування політ. груп тиску, розвиток м/с та її зв’язків у політичній системі, які не справляють вплив на домінуючі функції і способи реалізації влади.

За природою: творчі і руйнівні.

За часом проходження: довго, короткотривалі і одномоментні.

За рівнем організації суспільства: глобальні, регіональні, місцеві.

За формою протікання: явні, тіньові.

За динамікою: бурхливі, спокійні, сповільнені.

За характером середовища: внутрішні, сповільнені.

За характером протікання: еволюційні і безперервні.

За охоплення учасників: загальні, окремі.

За орієнтацією суб’єктів політики: на суперництво (конфронтаційні) і консенсусні.

За характером учасників: зак., управл., електоральні.

4. Політичний процес, політичні зміни і політичний розвиток. Поняття політичний процес з одного боку свідчить, що будь-яка політична зміна має свій початок, епогей і завершення або стає початком нових політичних перетворень, а з 2-го показує що саме політичні зміни постають перед нами як процес, який набуває різних напрямів, динаміки і результатів.

Політичний процес є формою пол.?????ж в ньому зображень 2 зрізи історичного розвитку суспільства:

синхронний (миттєвий) відбиток політичної реальності;

діахронний, який єднає різні часові моменти цієї реальності.

Вони відбивають чи охоплюють статику чи елементи зміни політичної системи.

Політичний процес – поступовий розвиток політичної системи суспільства, її функціонування в режимі соціального часу ї соціального простору, накопичення відмінностей і само відтворення існуючого політичного стану ств????? Комбінацію старого і нового, яка і задає динаміку політичного процесу.

Поняття політичний процес як правило, використовується для описування змін однієї політичного системи, але можливості його застосування значно більші. Тобто для аналізу переходів від однієї політичної системи до іншої.

Політичні зміни більш специфічне поняття, яке означає, що йдеться про зміни в пол.ж. А політичний процес через зміни пов’язаний з політичним розвитком, але також і з політ. стагнацією. Поняття, зміни, розвиток орієнтовані на пошук нових елементів і зв’язків пол. ж., політичного процесу, які створюються суб’єктами і об’єктами, факторами історії.

Є і інші точки зору, які визначаються політичний процес більш частковим з поняттям політична зміна чи розвиток. З точки зору дослідження політичного процесу в У. Журавського

3. 2 Основні рівні політичної діяльності залежно від місця, яке суб’єкт політики займає пол.???? і сусп.????? Ієрархії.

І. політична функція (елітарний) функц. вл. Структур, профес. пол. , функціонування ін-тів пов’язують з управлінням суспільством, підтримкою власної дієздатності.

Діяльність гл., де-ви, у., депутатська діяльність, муніципальна діяльність, діяльність політологів, ідеологів.

ІІ. Політична участь – рівень масової участі, масової політики, включ. індив. та соціальних спільнот у процес політичної життєдіяльності за допомогою форм політичного впливу вироб. на практиці.

Різновиди політичної участі:

індивідуальна;

колективна;

свідома;

законна;

незаконна.

Форми політичної участі: страйки, демонстрації. Через багатоманітність даних форм народ здійснює свій суверенітет і реалізує свої пр.???? контролювання за діяльністю владних структур.

Відбувається формування організацій, рухів, партій, для безпосередньої участі в політичному процесі на вищому державному рівні.

Класифікація т.д. за суб’єктом (за кількістю і ступенем взаємозалежності):

індивідуальні (індивідуальна активність протесту, відставка пол. під впливом власних рішень);

колективна (сума індивідуальних дій з мінімальним ступенем організації, демонстрації, що виникла стихією під впливом масових емоцій);

групова – суб’єктом політичної дії виступають суспільні групи з певною самосвідомістю, стійкою єдністю, організацією дій прогресивних дій, повстання;

загальні суспільні політичні дії.

Загалом, пол. це переважно колективна діяльність, індивідуальна і колективна, суб’єктом п.д. діють в тісному взаємозв’язку.

Класифікація п.д. за змістом і об’єктом:

зміст п.д. визначається метою, яку ставить перед собою суб’єкт, а а також характером об’єктів на які спрямовані їхні зусилля.

Види п.д. за об’єктом:

1) діяльність спрямована на здобуття влади під видами і формами п.д.–

діяльність спрямована на підготовлення і проведення виборчої кампанії, або заколоту, перевороту, насильства;–

опозиційна: легальна і нелегальна.

2) діяльність спрямована на створення, удосконалення і заміну політичних інститутів, політичних і правових норм:–

створення органів державної влади;

створення і вдосконалення к.???, законотворча;

діяльність, нормотворча діяльність органів виконавчої влади;

створення громадянами політичних організацій і партій;

вироблення політичних норм діяльності громадських організацій і партій, програм, статутів.

3) діяльність спрямована на вироблення, здійснення і модифікацію політичних курсів, регулювання суспільних відносин;

4) форми і напрями:–

екологічна політика;

соціальна політика;

етнополітика і релігійна політика;

зміцнення ін.-стів влади і залучення громадян до участі у державному управління, > їх пол. ку-ри;

забезпечення законності;

вироблення зовнішньополітичних курсів.

Найважливішою спонукою до у????? у політику є прагнення змін у структурах влади або політичних курсах, які вони проводять. Тому зміни – це мета і сутність політичної діяльності. Мотиваційним грунтом політичної діяльності виступає потреба та інтереси суб’єктів політичної діяльності, пол. ц., ідеї, та норми, знання політичної ситуації, настрої, почуття суб’єктів політичної діяльності.

До структури п.д. входять такі складові елементи:

політичне керівництво державою і суспільством: визначення цілей і завдань, що стоять перед державою, формування політичної стратегії і тактики, прогноз політичного розвитку;

політичне функціонування;

участь громадян у політичному житті суспільства;

політ. ма.;

форма організації і управління українською практикою;

форм. і вивчення політичних потреб;

організація політичного бізнесу;

використання політичної арени.

Тема: Ефективність політичного функціонування та політичної технології.

Поняття ефективності політичної діяльності, її критерії та чинники. Політична стратегія.

Політичні технології. Суть політичних технологій.

1. Поняття ефективності п.д. застосовується на рівні політичного функціонування владних структур. Оскільки політико-управлінська діяльність спрямована на досягнення конкретного результату, а саме відповідно досягнення рез., до максимально можливого або раніше запланованого і визн. ефективність функціонування п. і.

Ефективність політичного функціонування це факт. Результативність діяльності основних владних структур та політичних лідерів.ю

Критерії ефективності:

ступінь виконання владними структурами і політичними лідерами найважливіших функцій державного управління відповідно до вимог і сподівань най вплив.

Здатність зберегти систему управління, сприяти економічному зростанню та технічному прогресу;

Здатність задовольнити усвідомлені потреби більшості на-ня

Задоволення потреб національного розви., культ. потреб, міжнародне визнання.

Чинники політичної ефективності:

узгодж.