По-перше, Драгоманов мав задум покрити Україну, не стільки партіями, як густою мережею революціонерів і політичних товариств. По-друге, їх діяльність він не обмежував боротьбою за політичні свободи і розвиток національно-політичної свідомості, а особливо наголошував на потребі займатись економічними питаннями (закладати господарські товариства, навчати селян і ремісників господарювати на науковій основі, забезпечувати зв'язки між се-лянами і городянами, тощо). На його думку українська національна самостійність повинна опиратись на "широкий всебічний госпо-дарський і громадський поступ". Повторимо, що М. Драгоманов пок-ладає велику надію на українізацію міст, на міське населення, перш за все на національну інтелігенцію, бо добре бачив неспро-можність тогочасного селянства витворити модерну сучасну ідеологію, з якою, до речі, в нас і понині не все гаразд.

М. Драгоманов залишається в нашій історії не тільки великим ученим і письменником, але і людиною високих моральних якостей, за словами І.Франка, сміливою, простодушною, правдивою, наскрізь чесною, щирою, котрої слова ніколи не йшли в розріз з ділами. "Своїми писаннями, зарівно як і прикладом свого життя, він дав нам, - писав І.Франко, - високий взірець неустрашенного і нез-ламного борця поперед усього за свободу думки, досвіду, практики та розвою людської одиниці й народів і через те на все буде предметом гордості і честю для народу, що видав такого чо-ловіка".** Франко І. В десяті роковини смерті Михайла Драгоманова // Зібр.тв. у 50-ти т. Т.35. – С.404.

Українська інтелігенція розглядалася навкруги. Хто ж займе залишене М. Драгомановим місце? На думку А.Ю. Кримського, це мав би зробити І.Франко. Та Каменяр з властивою йому скромністю відповів: "... се не для мене. Нема у мене того, що визначало покійника - ані широкого знання, ані поглядів, ані сили характе-ру, бистрого зору. Я слабий, нервний чоловік, спосібний іти в ряді, але ніколи не спосібний провадити”.*** Франко І. – А.Ю. Кримському. Цигани, 1895, 8 серпня // Зібр. тв. У 50-ти т. Т.50. – С.50-51.* Та все ж, І.Франко успішно виконував покладену на нього історією місію поводиря того покоління української інтелігенції, що закладала в кінці XIX - на початку XX ст. ідео-логію українського визвольного руху, та щедро використовувала при цьому багатющу ідейну спадщину М. Драгоманова.

Син сільського коваля І.Я.Франко (1856-1916) - великий український письменник і мислитель. Жив і творив в умовах глибоких соціально-економічних, національних, політичних і культурних зрушень не тільки Європи, але і всього тогочасного світу. Передова суспільно-політична думка настирливо шукала кращих форм соціального і політичного устрою, які були б засновані на принципах прогресу і соціальної справедливості. У Європі ці принципи довгий час, принаймні за часів життя і діяльності І.Франка, пов'язувалися з марксизмом і соціал-демократичним рухом, який пропагував ці принципи і ставив своїм зав-данням реалізувати їх на практиці.

Молодий І. Я. Франко віддав належне цьому напряму, хоч ніколи і не замикався лише на ньому. Вже у студентські роки він студіює "Капітал" К.Маркса, інші праці соціалістів і марксистів. Недарма поліцейські агенти і Австро-Угорщини, і Росії у своїх донесеннях в один голос називали письменника не інакше, як відомим пропагандистом соціалістичних ідей, "галицьким революціонером", "соціалістом", "відомим соціалістичним агітатором" і т.ін.** Франко І. Документи і матеріали. 1856-1865. – К., 1965. – С. 109, 113, 137 та ін. Та й сам він уже в одному із ранніх листів до О. Рошкевич без коливань зараховує себе до партії соціалістів. І.Франко вивчав і пропагував не тільки праці К.Маркса, Ф.Енгельса, а й інших соціалістів, зокрема й рефор-містського напряму (Ф.Лассаля, П. Прудона, А. Шеффле та ін.). Він працював у австрійських і німецьких соціал-демократичних виданнях, виступав із рефератами перед соціал-демократами Відня, а з главою австрійських соціал-демократів В.Адлером навіть був у товариських відносинах.

І.Я.Франко в дусі марксизму визнавав минущий характер капіталістичного ладу і прагнув використовувати знання економічної теорії для боротьби за утвердження нового економічного ладу.

Багато правильних думок висловив дослідник відносно матеріального виробництва, вважаючи економічні відносини справжнім мотором суспільного розвитку. Однак всупереч марксизму, великого значення надавав ролі ідей, освіти, культури.

Близькими до марксистських були погляди І. Франка на класову структуру суспільства. Він розглядав класи як історичну категорію і вважав приватну власність матеріальною основою поділу суспільства на класи. Класову боротьбу в суспільстві вважав рушійною силою його розвитку. Тільки захист інтересів трудящих класів, підкреслював І.Франко у праці "Робітники і трудівники" входить у "нашу програму", про них тільки говоримо і їм тільки перед усім бажаємо добра.** Франко І. Робітники і трудівники // Зібр.творів: у 50 т. – К.: Наук. думка, 1986. – Т.44. - С.24

Складовою частиною економічної програми І.Я.Франка, поряд із реалізацією ідеї усуспільнення, було звільнення українського народу від колоніального поневолення і возз'єднання всіх українських земель у єдиній державі.

І.Я.Франко не сприйняв висновки марксизму про необхідність пролетарської революції та диктатури пролетаріату. Головний акцент робив на громаду як основну господарську одиницю, заперечуючи при цьому роль централізованого керівництва. І.Франко все життя шукав свій шлях до побудови суспільства соціальної справедливості. Ця ідея пронизує всю наукову і художню творчість письменника. Якщо в ранній період він віддавав належне революційним формам і методам боротьби, то в зрілі роки все більше схилявся до еволюційних форм і методів розв'язання складних соціально-економічних проблем.

В економічному світогляді І.Франка на зламі XIX-XX ст. взяли гору морально-етичні й духовні цінності, хоч значимістю економіки в житті суспільства, нації та