Така еволюція економічних поглядів І.Франка не суперечила загальному суспільному поступові, а від-дзеркалювала його. У цій еволюції є прояв не слабкості, а сили Франкового генія. Він намагався відвернути людей від шкідливих економічних доктрин.

З юних літ Франка-мислителя хвилювала доля своєї країни, свого народу. Щоденні спостереження над життям талановитого й працелюбного народу змушували Франка - будителя національної свідомості, шукати шляхів поступу і вказувати їх широкому загалу.

З висоти власного життєвого досвіду, зі спостережень над розвит-ком еволюційних процесів у світовій цивілізації він робить висновок, що поступ (праця “Що таке поступ?”), хоч він і має два значення: все змінюється, але чи на краще, чи на гірше?", все-таки веде до добра. Такий висновок переконливо доводить XX ст., коли людство пішло у розвитку знарядь праці, способу виробництва продуктів і в організації свого життя далеко вперед, якщо порівнювати його стан з періодом виникнення людини на Землі.

Суспільний прогрес - явище неоднорідне і нерівно-мірне, часто на цьому шляху люди втрачають багато позитивних надбань, хоча по дорозі вперед "знаходять все щось нового". Поступом на шляху еволюції людства І. Франко визнає поділ праці, адже він веде до приско-рення процесу праці, її вдосконалення.

Однак Франка-філософа хвилюють насамперед внутрішні пружини поступу - самопочуття людини. Він ілюструє це, порівнюючи людину-лісовика і людину, яка живе серед інших людей, тобто представника циві-лізованого світу. Лісовий чоловік, "що має, те все зробив собі сам, і не потребує нічого більше. В тім, що робить, він звичайно не потребує помочі інших... Його зв'язок з громадою, державою чи народом майже не існує". Цей стан для такої людини є цілком задо-вільний. Важливо те, що вона цілком щаслива, насолоджується своєю свободою. Цивілізація ж призвела до того, що "освічений чоловік мусить дбати про завтра, про ближче й дальше будуче своєї рідні, своєї громади, свого краю, своєї держави - тисяч і мільйонів людей, яких він у своєму житті не бачив, не знає... Він поносить жертви і тягарі для цілей, яких найчастіше не розуміє".** Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук.думка, 1986. – Т.45. – С.315 Отже, якщо вимірювати суспільний поступ мірилом щастя і свободи людини, то у XX ст. порівняно з первісним людським існуванням у самотині аж ніяк не є прогресивне, Людина втратила свою свободу, стала рабом суспільних відносин, вона глибоко страждає і не може бути щасливою.

Виходячи з теорії еволюції видів Ч. Дарвіна, історики стверджують, що "вся людська історія - це ненаситна боротьба, ведена різними способами, а все для єдиної цілі, аби удержати себе і своє потомство".*** Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук.думка, 1986. – Т.45. – С.329*

Поступ у тому, що в цій боротьбі виживають сильніші, краще пристосовані до умов. Неминучим витвором боротьби за існування є нерівність, насамперед нерівність людей. Отже, сама природа дбає, щоб серед людей не було рівності. За дарвіністами, підсумовує І.Франко, свобода боротьби повинна бути основою людської політики. Милосердя для слабих, поневоле-них - це, за такою теорією, фальшиве почуття, противне природі і шкідливе для природного розвитку.

Як бачимо, мислитель підкреслив основний недолік теорії еволюції видів - її антигуманний характер, оскільки така теорія прирівнює життя людей до життя "щупаків у воді та вовків у лісі".

Неприйнятним видається І.Франкові й те, як тлумачать суспільний поступ анархісти та комуністи. Комунізм не може сягати приватного життя людини: "Кождий чоловік бажає мати собі для відпочинку свій власний кутик, де би міг бути собі зовсім свобідним і не стісненим навіть своїми найближчими приятелями".** Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук.думка, 1986. – Т.45. – С.337 Комуністичні ідеї важко здійснити, визнає І.Франко, адже люди дуже різні, мають неоднаковий рівень розвитку, та й повна спільність власності на землю не є можливою.

К.Маркс, який відстоював спільну власність усіх працівників на знаряддя, засоби і продукт праці як запоруку прогресивного суспільного ладу, не змалював цього устрою в деталях. Це зробили його послідовники. Таким устроєм, на думку німецьких соціал-демократів, пише І.Франко, має бути народна держава - "у ній через своїх вибранців панував би весь народ, у

ній не було б ні визиску, ні кривди, ні бідності, ні темноти".*** Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук.думка, 1986. – Т.45. – С.339* Описуючи цю "прогресивну" державу, як її собі уявляли учні Маркса, І.Франко вирішує, що у такому майбут-ньому устрої соціальної демократії є багато привабливого для бідних людей, насамперед турбота держави про кожного свого громадянина. Але чим обертається насправді ця турбота? Сила такої турботливої держа-ви, - пише І.Франко, - "налягала би страшенним тягарем на життя кождого поодинокого чоловіка. Власна воля і власна думка кождого чоловіка мусила би щезнути, занидіти... Виховання, маючи на меті виховувати не свобідних людей, а лише пожиточних членів держави, зробилось би мертвою духовою муштрою, казенною. Люди виростали би і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава стала би величезною народною тюрмою".** Там само. – С.341

Читаючи такі слова, бачимо, що