Оскільки національну незалежність вона пов'язувала з незалежністю соці-альною. Разом із тим, як уже зазначалося, вказувала на істотну хибу російської соціал-демократії — недостатню увагу до національного питання, навіть ігнорування його.

Палка патріотка мріяла про возз'єднання всіх українських земель, але не в складі Російської імперії, де немає, як вона казала, хоч якої-небудь, хай і не ідеальної політичної свободи.

У загальних рисах майбутнє уявлялося їй як суспільство, де немає антагоністичних класів, де забезпечені свободи особи, права людини, де вільно почувають себе всі нації й народи. Це за-гальне уявлення про суспільство майбутнього пов’язувалося з соціалізмом так, як вона його розуміла.

Леся Українка різко критикувала розуміння соціалізму як загального комфорту або як суспільства, де панує свавілля здичавілого пролетаріату. Критично ставилась й до ідей утопічного соціалізму, але вважала необхідним його вивчення для якомога правильнішого визначення шляхів побудови досконалішого суспільства.

Соціалізм має виникнути, на її думку, не внаслідок пропаганди, а внаслідок розвитку самого капіталістичного суспільства, в якому визрівають необхідні для цього передумови. У “Замітках із приводу статті “Політика і етика” Леся Українка пише, що соціалізм – це наслідок важкого й довгого шляху еволюції роду людського, він забезпечить справжню демократію. Його доведеться створювати копіткою і впертою наполегливою працею визволеного народу. Але він не виключає своїх проблем боротьби, без якої немає розвитку.

Одне з чільних місць серед українських соціалістів займає енциклопедично обдарований С.А.Подолинський (1850-1891).

Народився він 19 листопада 1850 року в маєтку "Ярославка", або по-народному "Сучок" на межі Київської та Херсонської губернії. Його батьками були поміщики Андрій Іванович та Марія Сергіївна Подолинські. Батько навчався у Київському німецькому пансіоні, згодом у пансіоні Петербурзького університету, зустрічався з О.Пушкіним і А. Міцкевичем. Вийшов на пенсію в чині дійсного статського радника і камергера. Мати була старшою дочкою князя С.Д. Курашева, бабуся по матері була французькою аристократкою, дочкою французького посла до Порти в часи Наполеона. Світогляд С. Подолинського сформувався в період надій, бродіння і репресій в Росії 60-80-х років. Для нього свобода, Україна, соціалізм були нерозривними цінностями.

Вступивши у 17 років до Київського університету на природничий факультет (за фахом він був лікарем), С.А, Подолинський зацікавився там економічними теоріями. Його вчителем був Микола Зібер (1844-1888) – викладач політичної економії, який захоплювався марксизмом, був одним із перших коментаторів і пропагандистів І тому “Капіталу”.

У 1872 році Сергій Подолинський виїжджає за кордон, де влітку того, ж року знайомиться з Карлом Марксом. Там він видає цілу низку праць, у яких проповідь соціалізму на основі ідей К.Маркса поєднувалась з вірністю ідеям українського патріотизму.

С. Подолинський належав до тих діячів, які прагнули якомога швидше і ефективніше втілити свої задуми в життя. Саме тому, він з належною настирливістю проводив різнобічну роботу. Одним з її результатів було видання у Відні оригінальних брошур-метеликів “Про бідність”, “Парова машина” та ін. Ці праці мали широкий розголос не тільки в України, але й за її межами. Вони змусили чужинців звернути увагу на українське соціальне питання, одним із найяскравіших репрезентантів якого був С.А.Подолинський. Його ім’я стало відоме в Європі.

У травні 1876 р. С.А. Подолинський захистив докторську дисертацію з медицини у Бреславському університеті, а в 1878 р. в Женеві видав монографію “Життя і здоров'я людей на Україні”, заклавши основу української соціоетногігієни.

У 1880 році – видав історико-економічне дослідження “Ремесла і фабрики в Україні”, яке є значним внеском у вивченні організації праці та економічного життя в Україні.

Але справді незабутній внесок зробив С. Подолинський у науку публікацією 1880 року під назвою "Праця людини та її відношення до розподілу енергії".

Відправним пунктом своєї праці С.Подолинський обрав положення, що земля одержує величезну кількість енергії від сонця і так буде дуже довго. Він розкривав, що вугілля і нафта, вітрова і водяна енергія є пере-творенням сонячної енергії. Невелика частка потоку енергії від сонця засвоюється рослинами. Людська праця і праця тварин, керованих людьми, спроможні збільшити бюджет енергії на поверхні землі в результаті сільськогосподарської діяльності. Він порівнював вирощування пшениці і врожайність культивованих людьми пасовищ із природними пасовищами. Врожайність була вища там, де застосовувалась людська праця. Людина, таким чином, могла своєю працею збільшити "нагромадження енергії на землі". З цього випливало, що в результаті підрахунків можна було знайти наукову базу для трудової теорії вартості К.Маркса. Не тільки сільськогосподарська праця, але також праця і кравця, шевця, будівельника є продуктив-ною працею, бо вона забезпечує "захист енергії від її розсіювання у простір".

Такий підхід, на думку С. Подолинського, дозволяє сполучити енергетичну і трудову теорії вартості. І в цьому С. Подолинський вважав оригінальність свого підходу.

У листі в березні 1880 року С. Подолинський писав К.Марксу: "Вельмишановний пане! Мені приносить особливе задоволення можливість послати Вам маленьку працю, до написання якої дав мені спонуку Ваш твір "Капітал". В іншому листі ми читаємо: "З надзвичайною нетерпеливістю чекаю я Вашої думки про мою спробу погодити надвишку праці із сучасними фізичними теоріями".

Відповідь К.Маркса і Ф.Енгельса полягала