Історія і життя, однак, інакше розпорядились із відкриттям С.Подолинського. В ньому він з'ясував можливість вивчення того, як праця збільшує пропо-зицію енергії з різних джерел, а також того, як праця і енергетичні плоди цієї праці розподіляються серед людства. Ні К.Маркс, ні Ф.Енгельс цього не зрозуміли, і внаслідок цього сучасний аналіз економічних аспектів збереження, використання енергії, економічна теорія екології не були започатковані в марксистській економічній науці. Вони мали місце лише в працях Н.Георгеску-Регена, К. Баулдінга та інших економістів нетрадиційного напряму. Додамо, що на це виявились неспроможними і західні економісти, що працювали на засадах неокласики, кейнсіанства і посткейнсіанства.

Ф.Енгельс не зрозумів, що Сергій Подолинський висунув принципи підрахунків енергетичних затрат, які лише нині набувають розвиненого характеру, і цим самим визначив мірило рівня "розвитку продуктивних сил" як відношення енергетичних результатів до енергетичних затрат.

Вчення С.А Подолинського має велику актуальність для розв’язання еколого-економічних проблем сучасності, що стали глобальними.

Концепція вченого високогуманізована, адже в епіцентрі економіко-екологічних проблем стоїть людина праці, як суб’єкт гармонізації взаємин суспільства і природи.

***

З історії виникнення та функціонування партій соціалістичного

спрямування в Східній та Західній Україні ХІХ-ХХст.

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. відзначався загальним захопленням соціалізмом. З’являється принципово нова ідейно-політична течія, пов’язана з поширенням марксизму на національному грунті. Усі політичні організації та партії (гурток І. Стешенка, українська селянська організація “Група сільських робітників соціал-демократів Київської губернії”, Київський союз боротьби робітничого класу”, Революційна українська партія (РУП), Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Соціал-демократична “Спілка”, Українська соціалістична партія (УСП), Українська соціал-демократична спілка (УСДС), УНП, Руська українська радикальна партія), які виникли на українському грунті, орієнтувалися на той чи інший варіант соціалізму.

Правда, соціалізм УНП(1902р.) разюче відрізнявся від соціалізму російських більшовиків і меншовиків, і навіть українських соціал-демократів. По-перше, він не поривав з ідеєю самостійно-сті України, був із нею органічно пов'язаний. По-друге, це був еволюційний соціалізм, який відкидав необхідність соціально-економічного перевороту. "Помиляються ті, - йшлося в програмі УНП, - що вчать, ніби соціалістичний устрій може бути разом по всій землі. В соціалістичний устрій, як ідеал устрою, вступлять тільки народи надзвичайно високої культури. Ні один народ не жде другого, поки той наздожене його по освіті, а старається пертися вище й вище по ступенях культурної драбини, не зважа-ючи ні на що. Наше завдання, аби український народ в цій справі... не був позаду інших культурних народів". Необхідною передумовою глибоких соціально-економічних перетворень в суспільстві, а в кінцевому рахунку і досягнення соціалістичного ідеалу, програма УНП вважала здобуття вільної, непідлеглої, самостійної держави української - республіки українських робочих людей. Самостійну Україну планувалось будувати як спілку вільних самоправних земель, які відрізняються умовами життя, тобто на федеративних засадах.

У робітничому питанні програма Української народної партії передбачала встановлення 8-годинного робочого дня для робітників, скорочений робочий день на шкідливих виробниц-твах і для підлітків та жінок, безкоштовну медичну допомогу, організацію страхових кас тощо.

У своїй програмі УНІІ вперше висловила своє ставлення до аграрного питання. Як найближчі вимоги самостійники висували: прийняття законів, які будуть сприяти переходу земель України в селянські руки (примусовий викуп у поміщиків на вигідних для селян умовах), нормування орендної плати на землю, яку селяни виплачують поміщикам, перехід до орендного фермерства. З часом планувалося утворити земельний банк України, з якого землею б наділялись сільськогосподарські робітники і мало-земельні селяни.

Таким чином. Українська народна партія виникла на базі на-ціоналістичних елементів українського громадівського руху, які пов'язували визволення України з завоюванням самостійності. Разом з тим УНП мала чітко виражені соціалістичні гасла у своїй програмі.** Пилипчук О., Коропатник М. Історія соціалістичних ідей в Україні. – Чернігів, 2004. – С.24-25.

Програма Русько-української радикальної партії (РУРП, 1890р.) включала марксистські положення про перебудову способу виробництва на основі досягнень та відкриттів, зроблених основоположниками наукового соціалізму, а також пункт про майбутню колективізацію всіх основних засобів виробництва. Ці параграфи програми РУРП відомі дослідникам під назвою так званої “максимальної частини”, які фактично дезавуювалися положеннями іншої, “мінімальної частини”, програми. Згідно з останніми партія мала боротися за проведення в державі низки ліберальних політичних та економічних реформ, які б були спрямовані на виникнення міцного індивідуального сільського виробника та цим самим змогли б стримати неконтрольований ріст чисельності пролетаріату.

Фактично в програмі РУРП було поєднано несумісні речі -марксистські тези та тези, притаманні народницькій ідеології, що вже само по собі закладало в документ внутрішнє протиріччя, яке не могло не прискорити руйнування самої партії. Такий історичний феномен був зумовлений, насамперед, намаганням пристосувати найголовніші передові соціальні ідеї того часу до умов краю із його відсталою соціально-економічною та недорозвиненою політичною структурою.

Молодше крило партії розгорнуло широку боротьбу зі своїми старшими колегами за включення в програму партії вимоги створення незалежної української держави. Вдалося це зробити після виходу в світ праці Ю. Бачинського “Україна irredenta”, в якій автор з марксистських позицій обгрунтував необхідність та доцільність створення незалежної держави українцями. Спираючись на теоретичні розробки Бачинського, до програми партії було включено постулат про створення в майбутньому