По-перше, автори, зокрема, Д.Видрін, В.Согрін розуміють політичну свідомість як відображення класових інтересів, політичних відносин, політичного життя в цілому. Значення цієї позиції полягає в тому, що в ній підкреслюється визначна роль класових інтересів і політичних відносин.

Інша група авторів (О.Улєдов, К.Таджиєв) розглядає політичну свідомість крізь призму політичної влади. Вони виокремлюють як стрижень предмета відображення політичної свідомості, проблеми державної влади, політичне панування та управління.

Такі автори, як Л.Гордон, Л.Сєдов, при визначенні сутності та специфіки політичних ідей, поглядів та уявлень особливо наголошують на їх органічному зв’язку з економічними відносинами, потребами та інтересами класів. Іншими словами, політична свідомість визначається як відбиття політичних та економічних відносин.

Ще одна точка зору фіксує ідею цілісного відображення суспільного буття в політичній свідомості. Дедалі частіше при характеристиці політичної свідомості відзначається, що вона є відображенням суспільного буття крізь призму політичних відносин та інтересів людей. Цінність цієї точки зору полягає в тому, що в ній звертається увага на глибину та широту змісту політичної свідомості. Вона не зводиться тільки до відображення економіки, чи політики, чи самої лише духовної сфери життя. Зміст політичних уявлень, орієнтацій чи цінностей будь – якого суб’єкта обов’язково містить в собі відображення та відбиття всього спектра суспільних відносин. Оскільки її об’єктом є всі сфери суспільного життя, то політична свідомість так чи інакше містить все відображене соціальне буття.

Таким чином політична свідомість – найбільш загальна категорія, що характеризує суб’єктивну сторону політичного життя. Об’єктом її є політичні інститути процеси; суб’єктами можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи та спільноти: нації, класи, соціальні верстви, політичні партії тощо; зміст політичної свідомості – це усі уявлення громадян, що опосередковують їхні зв’язки з інститутами влади і між собою з приводу участі в управлінні справами суспільства й держави.

Політична свідомість визначає здатність індивіда до існування у політичній сфері, його вміння виконувати специфічні політичні ролі, вступати у взаємодію з органами управління, відповідати за реалізацію прав і свобод. А це означає, що від її розвиненості, структури, змісту залежать якість політичного процесу, цілі та засоби, що їх використовують органи державного правління, міра цивілізованості й відповідальності у стосунках народом.

Як духовне утворення політична свідомість є сукупністю політичних знань, уявлень, оцінок учасників політичного процесу, в яких віддзеркалені їх політичні потреби, інтереси й цінності.

Отже політична свідомість – це сукупність почуттєвих і раціональних, емпіричних і теоретичних, ціннісних і нормативних, усвідомлених та підсвідомих уявлень про політичне життя, які визначають ставлення народу до влади поведінку останньої.

Структура, функції, типи та рівні політичної свідомості.

Вступ

Розділ І. Характеристика феодальної держави в Німеччині

Розділ ІІ. Встановлення та розвиток ранньофеодальної держави

2.1. Ранньофеодальна монархія

2.2. особливості станової структури

Розділ ІІІ. Феодальна держава в період територіальної роздробленості

3.1. Зміни в становій структурі

3.2. Зміни в державному ладі. Політичний розвиток Німеччини

3.3. Розвиток територіальних одиниць та місцевої влади. Прусія та Австрія

Розділ IV. Правова система Німеччини даного періоду

Висновок

Використана література

Політична свідомість має лінійну структуру та становить складову багатьох наук: так соціологія розглядає її ідеологічний і масовий рівень, психологія політики поєднує вивчення змісту свідомості з індивідуальним механізмом її існування (тобто вивчає певний суб’єктивний образ політичного життя суспільства). У політичній науці вирізняють політико – психологічний, або емпірично – буденний (відчуття, настрої, наміри, установки, переконання, воля); і політико – ідеологічний, або науково – теоретичний (цінності, ідеї, концепції, доктрини, теорії), рівні політичної свідомості.

Емпірично – буденний рівень (гносеологічний аспект політичної свідомості) будується, в основному, на практичному досвіді суб’єктів політики, це насамперед метод „спроб і помилок”, він проявляється в різного типу повсякденних уявленнях і навичках. Водночас буденний рівень є декою мірою узагальненням емпіричного, оскільки його змістом стають певні теоретичні стереотипи, так би мовити, ідеологічного порядку. Цей рівень проявляється як перший досвід у політичних процесах широкого загалу. Як правило, він має досить емоційне, яскраве забарвлення. Саме через прояви цього рівня політичної свідомості лідери можуть відчути зв’язки ідей, які „носяться” масах, підсвідомі прагнення та сподівання, через це емпірично – буденний рівень має значну пізнавальну вагу та є підґрунтям формування науково – теоретичного рівня.

Емпірично – буденний рівень політичної свідомості функціонує здебільшого сфері національних емоцій, почуттів, ментальності, він утверджується у вигляді суми політичних звичаїв, традицій, які поволі набирають системного характеру. Саме тут проявляються особливості національного характеру, специфічний національний ірраціоналізм, саме тут видно, як „говорить” на повний голос „колективне несвідоме нації”.

На цьому рівні розвивається й тип політичного мислення, тобто спосіб використання індивідом інформації для отримання політичних висновків. Водночас цей рівень використовує такі нетрадиційні джерела, що донедавна не бралися до уваги, як різні віщування, гральні уявлення, офіційні символи, що разом представляють приховану суть людини. Сьогодні також стало зрозумілим, що „неспокій, тривога та божевільні надії правлять світом”, а їхньою виразною мовою стають астрологія та магія.

Що ж до проблеми формування свідомості на емпірично – буденному рівні, то найчастіше це здійснюють політичні лідери та