Історичність окреслених вище понять визначає історичність різних типів політичної свідомості.

Залежно від прихильності людей до відповідних політичних ідеалів й цінностей політична свідомість може бути: ліберальною, для якої пріоритетами в політиці є принципи свободи індивіда; консервативною, яка спрямована на збереження традиційних суспільних підвалин і цінностей; соціалістичною, яка спирається на пріоритет політиці принципів колективізму, соціальної рівності й справедливості.

Можна назвати й такі типи політичної свідомості, які виділяються, залежно від прихильності суб’єктів політики до тих чи інших форм політичного устрою. Це: демократичний тип, який орієнтується на принципи й норми демократичних форм політичного життя; авторитарний – на необмежену владу однієї особи; тоталітарний – не тільки на необмежене панування, але й на повний контроль за всіма сферами життя суспільства.

Існують і інші типологізації політичної свідомості. Проте, на мою думку, слід розглянути таку.

Класова свідомість (де класи – це великі групи людей, що історично склалися в певних системах суспільного виробництва на основі зафіксованих відносин до засобів виробництва, їхньою роллю в суспільній організації праці, способами одержання та розмірами винагороди за працю). Кожне структуроване суспільство мало кілька основних та неосновних класів, яким був притаманний свій інтерес, певні цілі, намагання в тій чи іншій формі брати участь у прийнятті системних політичних рішень та організації їхнього виконання. Класи мали тенденцію до збільшення в кількісному виразі та до зростання їхньої ролі в політичному житті суспільства, нації. Через це можна говорити про існування класової свідомості. Національна свідомість є вищим рівнем етнічної свідомості. За своєю структурою національна свідомість складається з етнічної свідомості та національної ідеології. Політико – правовий вираз національної свідомості реалізується через устрій і форму національної державності. Свідомість різних масових політичних партій сучасності конкретизується в формі тих чи інших партійних ідеологій, коли партії прагнуть зробити з власної ідеології світогляд для великих суспільних груп. Навіть не просто зробити, а примусово нав’язати свої ідеологічні, політичні, системні цінності.

Можна також говорити про політичну свідомість різних верств населення, професійних груп тощо, якщо дана верства чи група висловлює докорінні інтереси певної частини суспільства претендує на лідерство в політичних процесах, має власну доктрину політичного розвитку, тобто має „своє обличчя”, отже за певних умов може стати суб’єктом верховної влади нації.

Що стосується теоретичного аспекту формування політичної свідомості, то історичний досвід доводить, що політична свідомість вноситься й у великі, і в малі суспільні групи. Цей процес має деякі закономірності. По – перше, будь – яка політична свідомість становить синтез нових ідей, концепцій і доктрин із певними концепціями, що застаріли, адже сила живих ідей будується на фундаменті мертвих. Інша закономірність полягає в тому, що для ефективного формування політичної свідомості необхідний сам суб’єкт (Герой, Лідер або Вождь), навколо якого складається певна група вірних прибічників. Вони складають власне оту ініціативну меншість, яка має вплинути на великі групи людей і повести їх до реалізації ідей, причому Герой повинен нав’язувати свої ідеї народові найкраще у формі наказу. Наприклад можна пригадати твердження В.Леніна, що необхідно вносити ззовні соціалістичну свідомість у народні маси. І нарешті остання закономірність – необхідність мук і страждань за нові ідеї, концепції зі сторони Героя (Вождя, Лідера), адже це запам’ятовується, викликає співчуття, цим самим долається емоційний бар’єр, упередження щодо нових ідей.

Процес формування політичної свідомості є складним. Адже він можливий при наявності певних умов. А саме, наявність нових ідей, концепцій, наявність Лідера (Героя чи Вождя), навколо якого могли, хоча б на час, згуртуватися прибічники та який міг би стати взірцем для мас; наявність організації, яка планомірна та послідовно опрацьовує ідеї, роз’яснює, поширює та агітує за них; полягає в тому, що навіть після утвердження, політична свідомість повинна постійно закріплюватися, підтверджуватися пануючою ідеологією, системою політики, громадянського виконання за будь – якого політичного режиму. Це пояснюється короткочасністю свідомого людського життя, зміною поколінь, впливом несприятливих зовнішніх чинників, тому стабілізуючим чинником у постійному відтворенні політичної свідомості певного типу є політичні інститути держави, системи освіти та виховання, які притаманні конкретному політичному режимові. Певною мірою політична свідомість суспільства – це теоретико – емоційний рівень людської спільноти, який важко сформувати, але ще важче втримати в потрібних межах.

Таким чином, політичну свідомість можна визначити як усвідомлення суб’єктом своїх політичних інтересів, прагнень і несвідомих потягів. За структурою вона складається з політичних знань, оцінок, переживань, які згруповані на 2 рівнях – емпірично – буденному та науково – теоретичному. Важливими структурними елементами політичної свідомості є політична ідеологія, політична психологія та політичні знання. Політична свідомість має наступні типи: національний, класовий, різних суспільних груп. Особливістю політичної свідомості є її внесення в свідомість великих і малих суспільних груп, яке проходить за певними закономірностями при наявності конкретних умов.

Розділ ІІ. Особливості формуванні політичної свідомості в Україні.

2.1. Становлення державної незалежності України як умова формування нової політичної свідомості.

Із становленням державної незалежності України відчувається глибока соціально – економічна та політична криза, що дедалі більше переростає у всеохоплюючу національну кризу, яка може мати своїм наслідком масове незадоволення і загальний протест населення, повне розбалансування суспільного організму та втрату державності, що суттєво впливає на загальні процеси формування політичної свідомості.

Характерною ознакою для України, а саме для її перехідного періоду, є боротьба між відживаючим старим і новим, що народжується. Складність ситуації посилювалась тим, що з перших днів незалежності в Україні