Формування політичної свідомості йде складним і суперечливим шляхом. Із однієї сторони, цей процес відбувається шляхом критичного осмислення соціальної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уявлень людей, узагальнення тієї інформації, якою вони володіють. Із іншої, за рахунок усвідомлення мети партійного чи політичного руху, тобто приєднання до вже сформульованих оцінок і норм громадянської поведінки. І нарешті шляхом емоційного прилучення до віри в справедливість, до тих чи інших політичних ідеалів. Однак навіть ці шляхи не гарантують становлення власне політичних поглядів у людини, тим більше глибоко усвідомлених. Справа в тому, що тільки залучення особистості до активної практичної політичної діяльності сприяє закріпленню чуттєвих уявлень, віри, оцінок. І тут вже можна спостерігати відповідність свідомості людей, соціальних груп тощо, рівню розвитку та потенції суспільства загалом, досконалості політичної влади. А від якості політичних поглядів еліти та електорату залежить повнота та ефективність виконуваних ними функцій (а також і результативність функцій, які виконує політична свідомість в організації та здійсненні влади).

На формування політичної свідомості значною мірою впливають не тільки внутрішньополітична ситуація в Україні, а й зовнішньополітичні чинники. Формування та становлення політичної свідомості суб’єктів і масової свідомості громадян політичного характеру в нашій державі багато в чому залежить від тієї політики, яка здійснюється стосовно України її сусідами. Із однієї сторони, прослідковується зацікавленість у максимумі демократичних перетворень у суспільстві, проголошенні та утвердженні загальнолюдських цінностей основами життєдіяльності, всіляке сприяння розвитку інформованості, комунікативності. З іншої сторони, бачимо прагнення втягнути Україну в ті політичні проблеми, до вирішення яких маємо досить таки віддалене відношення та в яких займаємо далеко не провідну роль.

На розвиток політичної свідомості активно впливає систематизована сукупність ідейних поглядів, які в свою чергу є виразниками та захисниками інтересів тієї або іншої суспільної групи та вимагають підкорення індивідуальних помислів та дій якомога більшої кількості людей відповідним цілям і завданням використання влади, тобто політичної ідеології. Актуальною залишається проблема формування державницької ідеології в Україні. Політична ідеологія здійснює великий вплив на політичну поведінку суб’єктів, тільки поєднуючися з психологією людей. Таким чином, відбувається становлення політичної психології – практичної свідомості суб’єкта влади, такої сукупності духовних утворень, які сприяють відпрацюванню в людині безпосередніх мотивів та установок політичної поведінки. І ця поведінка має досить широкий вияв у політичних процесах, внутрішньополітичних і міжнародних відносинах.

Таким чином формування політичної свідомості відбувається надзвичайно складним і суперечливим шляхом. Йдеться про становлення державної незалежності України і про соціально – економічну та політичну кризу, що дедалі більше переростають у національну кризу. Національна криза, як правило, веде до певного незадоволення мас, протесту населення, розбалансування державного організму, а згодом і втрату державності, що суттєво впливає на загальні процеси формування політичної свідомості. Складність процесів формування політичної свідомості полягає в тому, що в Україні громадянство не має чітко визначених політичних цінностей і тому об’єднуються навколо певних політичних особистостей. Завдяки цьому людською свідомістю можна легко маніпулювати. Це веде до пошуків нових форм організацій, думок, інтересів, створення політичних партій.

Висновки.

Політична свідомість виступає необхідним елементом політичного життя суспільства. Будучи відповідним різновидом суспільної свідомості, що має власний предмет і механізм формування, вона характеризує духовну здатність людини до спеціалізації політичної діяльності. За допомогою політичної свідомості індивід спроможний адаптуватися у політичному просторі та здійснювати у ньому специфічні функції спеціальної взаємодії, політичної участі й управління. Отже, поняття „політична свідомість” за своєю суттю несе у собі подвійне змістовне навантаження. З одного боку, воно характеризує субстанцій ні ознаки „політичного” як регулятора суспільних відносин, наголошує на тому, що саме свідомий фактор є умовою і складовим елементом політичної сфери суспільства. З іншого боку, поняття „політична свідомість” вказує нате, що вона як один з компонентів входить в духовну сферу суспільства поряд з такими формами суспільної свідомості, як правова, етична, релігійна. Спираючись на ці положення, можна визначити політичну свідомість як засіб специфічного відображення людиною, групою, суспільством всезагального процесу саморегулювання суспільного життя, який матеріалізується в політичній системі завдяки феномену влади і владно-політичних відносин. Специфіка політичної свідомості полягає ще й у тому, що вона має тісний зв’язок з інтересами соціальних груп і прошарків, які є її суб’єктами. Це зумовлює велику кількість типів політичної свідомості. Соціальна зумовленість чітко проявляється в ідеологічній сфері політичної свідомості: в будь-якому демократичному суспільстві існує різноманітність політичних ідеологій, які є формами самосвідомості тих чи інших соціальних спільнот. Через ідеологію вони прагнуть усвідомити і виразити свої інтереси, сформувати для себе ідеали влаштованого суспільства і держави.

За своєю природою політична свідомість носить, переважно, практичний характер, тобто вона орієнтована на самореалізацію в практичному політичному житті, в діях індивідів і соціальних груп, партій і рухів, інших суб’єктів політичної активності. Наповнення політичної свідомості енергією практичної дії робить її активним фактором життя суспільства, що особливо виявляється в періоді глибоких реформ.

Сучасне українське суспільство виникло на уламках держави тоталітарного типу, розвивається у пострадянському просторі і в способах відображення, розуміння своєї динаміки змін, що відбуваються в країні, суттєво виявляють себе риси колишньої політичної свідомості. Українське суспільство ще тільки долає фазу становлення. Процес демократизації постсоціалістичних держав розпочався в результаті поступової лібералізації політичної свідомості правлячої еліти в і комуністичних партій в цілому. Він відбувався під впливом ідеологічної та політичної конфронтації із Заходом. Це та віра в єдину теорію модель