перетворень призвели до послаблення в політиці більшості пострадянських держав центризму, до радикалізації еліт, популяризації їх політичних орієнтацій. В нашій країні, що не мала характерних для Заходу багаторічних традицій ринкової економіки і індивідуалістичної свідомості, спроба реалізувати ліберальну модель демократії призвела до послаблення, розладу держави, до занепаду виробництва, зниження рівня життя населення. Подальша еволюція лібералізму в бік його радикалізації, очевидно, може призвести до вкрай небажаного, конфліктного варіанту розвитку подій. Якщо це пощастить подолати, то консерватизм має всі перспективи стати однією з основних політичних течій України.
Головними інструментами соціальних перетворень в Україні є держава, партії, рухи, а також політична свідомість. Стало нормою вільне висловлення людьми своїх поглядів, думок, свідомість стає плюралістичною, відбувається гуманізація політичної свідомості. Поширюються такі цінності, як демократія, громадянське суспільство, права людини.
Отже, шлях України – це не формальна псевдодемократія і не тоталітарна диктатура, а демократичний і в той же час національний тип державності. Цей тип і є шляхом до сучасної української державності, сильної державної влади, яка діє суворо точно в рамках права і через ці рамки правової держави знаходить оптимальний баланс між ідеєю свободи й ідеєю справедливості. На це і має бути в першу чергу спрямована політична свідомість українців.
Список використаної літератури:
Дем’яненко В. Ментальні характеристики політичної свідомості українців. // Віче. – 2001. - №1. – С. 93 – 99.
Кирилюк Ф.М. Політологія: історія та методологія. – К., 2000.
Колодій А. Політологія. – К., 2000.
Кизима В. „Незалежність від” чи „незалежність для”? // Віче. – 1993. - №9. – С. 114 – 127.
Кухта Б. Основи політичної науки: політична свідомість і культура. – Л., 1998.
Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. – К., 1997.
Кремень В. Політична стратегія України. Порівняльні перспективи. // Віче. – 1994. - №11. – С. 17 – 30.
Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації: Навч. посібник. – К.: Вид. Центр „Друк”, 1999. – С. 446.
Левченко О. Масова політична свідомість перехідної доби: українські реалії та перспективи. // Нова політика. – 1999. - №6. – С. 20 – 22.
Ніконенко В.М. Політологія: курс лекцій. – Т., 1992. – С. 12.
Політологічний енциклопедичний словник. Відп. Ред. Ю.С.Шемшученко, В.Д.Бабкін. – К., 1997. – С. 267.
Політичний словник. // За ред. В.К.Врублевського, Л.М.Кравчука, А.В.Кудрицького. – К., 1987. – С. 604 – 605.
Політологія. // За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 1998.
Руденко Ю. Політична свідомість: визначення та актуальність дослідження в контексті розвитку вітчизняної політичної науки. // Людина і політика. – 2001. - №4. – С. 107 – 113.
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Л., 1997.