Одержані висновки мають велике практичне і теоретичне значення. Завдяки порівнянню інституту глави держави з даним інститутом в зарубіжних країнах вимальовується дві основні тенденції, з одного боку - це його схожість, подібність, а з другого боку, велика увага приділяється відшуканню та висвітленню відмінностей між ними. Застосування зарубіжного конституційного досвіду потребує не тільки запозичення тих чи

інших норм, але й критичного їх застосування до умов сучасної Української держави. Отже вивчення формування інституту глави держави є невідємною складовою конституційного (державного) права в Україні.

Підчас дослідження даної теми, для всебічного і повного її висвітлення я використовував такі методи, як: історичний – тобто розвиток інституту в Україні та інших державах. Також я використовував такі методи, як методи аналізу, синтезу, формально-логічний.

Розділ І

ПОНЯТТЯ ІНСТИТУТУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ.

1.1. Інститут глави держави в світовій практиці.

Щоб розкрити дане питання, мною були опрацьовані роботи, що стосуються інституту глави держави в зарубіжних країнах сьогодні та даного інституту в історичному аспекті. Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави. Це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається як один з вищих органів держави. Становлення інституту глави держави пов'язано з феодальною державою і навіть з більш ранніми часами, коли правитель не тільки виступав в ролі верховного носія влади, а й ототожнювався з самою державою.1

1 37 Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн - Київ Вид “Артек”, 1997. – С. 224

Юридичний статус і політичне значення сучасного глави держави залежать від форми державного правління. Його роль у здійсненні влади також залежить від існуючого в країні політичного режиму. У країнах з монархічними формами державного правління главою держави є монарх, з республіканськими - президент.

В енциклопедії знаходимо, що глава держави - це особа, що здійснює верховне керівництво внутрішніми і зовнішніми державними справами.22 5 Велика радянська енциклопедія, т.6 – С.527 В монархіях глава держави - це спадковий монарх: імператор, король, князь, великий герцог, падишах. В республіках - виборний президент. В ряді деяких країн глава держави одночасно є главою уряду. Компетенція глави держави і строк його діяльності для виборного глави держави визначаються конституцією. Звичайно глава держави наділений широкими повноваженнями: він представляє державу в міжнародних відносинах, приймає іноземні дипломатичні представництва як правило, глава держави -

верховний головнокомандуючий збройними силами. Глава держави наділений правом законодавчої ініціативи, в ряді країн він вправі накласти заборону (вето) на закони, що прийняті парламентом, йому належить також право видання нормативних актів, звичайно йому надається право нагороджувати орденами і іншими вищими знаками, правом помилування.

Фактично роль глави держави не однакова в різних країнах. Найбільш велика роль глави держави в тих країнах, де він є одночасно і главою уряду - в президентських республіках (США, країни Латинської Америки), що відображає тенденцію посилення виконавчої влади. З розширенням повноважень глави держави в деяких країнах він перетворюється на одновладного диктатора.11 37 Вищевказана праця С. 223-245

Монарх ( грец. Monarchos - один правитель) - це спадковий або виборний глава монархічної держави ( цар, імператор, король, негус, шах. султан).22 6 Велика радянська енциклопедія, ред. Прохоров А.М., Москва Вид. “Радянська енциклопедія”. – 1974. – Т. 16. – С. 495 В його руках повністю або частково зосереджена верховна державна влада. Б сучасних монархіях влада монарха обмежена на основі конституції, тобто законодавчі функціі передані парламенту, виконавчі - уряду. В конституційній монархії монарх юридично вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, формально він призначає уряд, усуває міністрів, має право розпорядження військовими і політичними силами, видання указів, заборони прийнятих парламентом законів чи відстрочки вступу їх в силу, право законодавчої ініціативи, розпуску парламент

Наука конституційного права знає різновиди країн з монархічною формою державного правління. Професор В. В. Копейчиков виділяє необмежену монархію та обмежену монархію. В необмеженій монархії влада монарха ніким і нічим не обмежена. У країні не існує ні органів, ні законів, що могли б замінити або відмінити волю монарха. Існують різновиди необмеженої монархії: деспотична монархія, за якою влада монарха обожнюється, а він визнається божеством; такий вид монархій був поширений на Древньому Сході (Вавилон, Єгипет); в абсолютній монархії глава держави розглядається як основне джерело законодавчої і виконавчої влади, яка здійснюється залежним від нього апаратом, він встановлює податки і розпоряджається державними фінансами (Саудівська Аравія). В обмеженій монархії влада монарха обмежується повноваженнями певних державних органів, вона має різновиди: дуалістична монархія та конституційна монархія. Дуалістична монархія характеризується тим, що в ній владні повноваження розподілені між монархом і парламентом, хоча монарх зберігає домінуючі позиції (Кувейт, Йорданія). В парламентській монархії влада монарха обмежена в усіх сферах здійснення державної влади і за ним лише формально зберігається статус глави держави, але виключно з представницькими повноваженнями (Данія, Швеція, Японія). В цих країнах монарх сприймається не тільки як державний інститут, а і як символ єдності народу.

Конституційний статус монарха характеризується тим, що його влада не залежить від волевиявлення якогось іншого державного органу, що притаманне республікам. У конституціях більшості