При президентській системі правління голова держави і уряду володіє не тільки правом призначення, а і правом звільнення членів своєї адміністрації.

При парламентарній системі правління президент позбавлений права за власною ініціативою звільнити главу уряду. Він приймає клопотання прем'єр-міністра про відставку, коли парламент виносить його кабінету вотум недовіри або коли глава уряду добровільно покидає свій пост. У Висновку

Європейської комісії "За демократію через право" стосовно Конституції України зазначено: "У Конституції відсутні дані про те, що станеться, якщо Верховна Рада не дасть згоди на призначення запропонованого Президентом кандидата в Прем'єр-міністри, а Президент все ж таки наполягає саме на цій кандидатурі". В даному випадку виникає питання як слід вчинити. Вищезгадана комісія вважає слушним те, що склад уряду не повинен затверджуватись парламентом.

Таким чином при напівпрезидентській системі правління глава держави має ряд важливих прав і повноважень для впливу на діяльність Кабінету Міністрів.

Багато думок існує щодо концепції президента-арбітра. Про цю концепцію говорилося ще в кінці І9 століття в Франції. Традиційно зміст цієї концепції пов'язувався з неприпустимістю привласнення президентам ролі лідера парламентської більшості і керівника уряду . Роль президента-арбітра уподібнилась функціям спортивного судді: він не повинен був втручатись в діяльність державного механізму і окремих його ланок і мав діяти у виняткових випадках, коли виникала кризова ситуація.1

1 [37] Вищевказана праця ст. 232 З цією метою главі держави надавались повноваження вирішувати конфлікти, що можуть виникнути між державним органами, використовуючи такий засіб, як референдум. З часом такий підхід змінився і стала домінувати концепція арбітражу, за якою припускається активне втручання президента в державно-політичне життя.

Конституції деяких країн закріпляють за главою держави роль арбітра між різними органами в державі. Таке положення знаходимо в Конституції Франції (ст.5) "президент забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування публічної влади". Аналогічну роль відводять главі держави і сучасна Конституція Румунії (ст.802): "Президент забезпечує дотримання Конституції і нормальне функціонування публічної влади. З цією метою Президент діє в ролі посередника між органами державної влади, а також між державою і суспільством".2

2 [20] Вищевказана праця ст. 232-233

В. Кампо вважає, що однією з функцій Президента України є політичний арбітраж.33 13 Кампо В. Уже рік Президент має бути арбітром // Діло, 18 квітня 1997 р., С. – 4. В такому випадку Президент повинен розв'язувати конфлікти міжпаламентом та урядом, між центральною та місцевою владою, між органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями. Прихильники цієї думки вважають, що на це він має такі повноваження: право вето, право касувати акти органів виконавчої влади, увільняти з посад членів Кабінету Міністрів, розпускати Верховну Раду. Як вважає В. Кампо, Конституція України звільнила главу держави від функцій глави виконавчої влади. Але часто, як і раніше, на Президента покладається провина за невдачі виконавчої влади.

Світова теорія і практика виробили дві моделі політичного арбітражу, що здійснює глава держави. Вони залежать від форми державного правління: в країнах з парламентською формою арбітражні функції глави держави вужчі -прихильники парламентаризму вважають, що вони повинні обмежуватися лише розв"язанням конфліктів між органами законодавчої та виконавчої влад; у країнах з президентсько-парламетською формою правління-ширші. Прихильники сильної президентської влади зараховують до них і право визначати і напрямки діяльності державних органів. Таке трактування арбітражних функцій накладає на главу держави підвищену відповідальність. В перехідні періоди роль і значення арбітражних функцій глави держави зростають.

Я погоджуюсь з думкою, що конституційний інститут політичного арбітражу є символом стабільності держави. Здійснення цих функцій не може

бути покладене ні на політично роз`єднаний парламент, ні на уряд. Ці

функції повинен виконувати глава держави.

Щодо взаємовідносин глави держави з судовою владою, то в президентських республіках глава держави не має права офіційно втручатися в прерогативи судових інстанцій. Поряд з тим, серед інших прав президент володіє правом помилування.

Важливим в взаємовідносинах глави держави і судової влади є право назначати посадових осіб в виші судові інстанції. В коло повноважень Президента України входить призначення третини складу КонституційногоСуду, тобто призначення шести суддів. Президенту України надана можливість звертатися до Конституційного Суду України з метою одержання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість. Також Президент назначає на посаду професійного суддю, який призначається вперше строком на п'ять років та трьох членів до Вищої ради юстиції.

Взаємовідносини Президента і судової влади в Україні не обмежуються призначенням Президентом вищезгаданого кола посадових осіб. Стаття 111 Конституції України визначає " Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менше як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи

Конституційним судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про Імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України містить ознаки державної зради або іншого злочину". Отже, без висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду України неможливо усунути з поста главу держави в порядку імпічменту.

В президентських республіках за главою держави також закріплено право назначати посадових осіб в вищі судові інстанції, однак затвердити ці назначення повинен вищий законодавчий