Цікавим є положення щодо взаємовідносин глави держави з судовими інстанціями, яке міститься в Конституції Франції ( ст. 64) : "Президент

республіки є гарантом незалежності судових органів".11 [30] Вищевказана праця ст. 94 Звідси, він зобов'язаний не тільки виконувати всі судові принципи, а і особистогарантувати їх незалежність від інших органів державної влади, включаючи

президентську владу, В таких парламентських республіках, як ФРН і Австрія президент призначає

федеральних судців, але в даному випадку це конституційне право носить формальний характер, оскільки кандидати в судді висуваються урядом президент призначає їх за поданням міністрів.

В цілому, конституційне право проголошує принципи невтручання президента та гілок влади в прерогативи судової влади. Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підпорядковуються лише закону

Отже, я розглянув питання взаємовідносин глави держави з гілками державної влади в Україні та порівняв їх з іншими країнами. На мою думку, глава держави, тобто Президент України, не повинен входити до будь-якої з трьох гілок влади. Хоч формально Президент України є тільки главою держави, проте він володіє широким колом повноважень щодо формування органів виконавчої влади. Глава держави повинен вирішувати конфлікти в суспільстві.

Висновки

Враховуючи вищесказане, можна прийти до висновку, що інститут глави держави є одним з найскладніших і найважливіших Інститутів державного права. Цей інститут є порівняно новим в Україні, з часом він буде постійно вдосконалюватися, враховуючи практику зарубіжних країн. Як ми бачимо з історії, в Україні існувала посада глави держави: князь, гетьман, президент. Я проаналізував історичний аспект розвитку інституту глави держави, його виникнення та розвиток причому можна сказати, що такі повноваження, як право помилування, очолення Збройних Сил, представлення держави в зовнішніх відносинах існують і сьогодні.

Звичайно, що цей інститут має свої позитивні і негативні сторони. До позитивних можна віднести наділення президента відповідно до статусу

широкими повноваженнями, а негативним є те, що конкретно не розмежовано його обов`язків і прав як глави держави чи глави виконавчої влади. Наприклад, Президент України може відмінити будь-який акт Кабінету Міністрів і не буде нести за це відповідальності. На мою думку, такого положення не повинно існувати в разі необхідності глава держави повинен дати вказівку або пропозицію змінити даний акт, а не скасовувати його.

Оскільки з Президента знято повноваження глави виконавчої влади, то не слід йому надавати такого широкого обсягу повноважень щодо впливу на виконавчу владу, бо це робить її фактично залежною від глави держави. На практиці переважає залежність Кабінету Міністрів від Президента: строк повноважень Кабінету Міністрів України пов'язаний з строком повноважень Президента України. До цього слід додати, що інститут контрасигнування, - це формальність, тому що будучи залежними від Президента України, Прем'єр-міністр та інші міністри завжди своїм підписом скріплюють необхідний нормативний акт глави держави. У Конституції України відсутні положення про те, як поступати в випадку, коли Верховна Рада на дасть згоди на призначення запропонованого Президентом Прем'єр-міністра, а Президент все-таки наполягатиме на цій кандидатурі, крім того, як вже згадувалось в дипломній роботі, Президент України призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

Отже, з Президента України юридичне знято повноваження глави виконавчої влади, але фактично він має великий вплив на органи виконавчої влади.

Не дивлячись на існування ряду недоліків даного інституту, я вважаю , що особливо в перехідний період, коли необхідно мобільно вирішувати найважливіші питання державного життя, інститут глави держави в Україні необхідно зберегти, тому що держава потребує наявність державного діяча, котрий виконує роль своєрідного арбітра у стосунках різних владних структур, різних гілок влади, об'єднує їх, знімає можливі суперечності на політичному грунті, не виступаючи при цьому від імені якоїсь однієї гілки влади чи політичної сили. Президент може активно використовувати весь потенціал своєї посади і ефективно вирішувати існуючі проблеми. Досвід інституту президентства в багатьох країнах і багато його правових норм проявили свою доцільність в зарубіжній практиці і корисні в процесі формування цього інституту в Україні.

Таким чином, вважаю, що в “змішаній ” республіці, якою є Україна, глава держави держави обєктивно є чильним субєктом виконавчої влади. На практиці не актуалізується модель глави виконавчої влади. Проте компетенція Президента України є Конституційно обмеженою, насамперед, функціоную. На користь наведених тез в роботі можна наводити додаткові аргументи. До нього спонукає чинна Конституція України, що встановила складну дуалістичну систему виконавчої влади в державі і залишила простір для теоретичних дискусій та спірної конституційної практики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Використані нормативні акти

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.- № 30.- 23 липня, 1996.- Ст. 141

2. Декларація про державний суверенітет України; прийнята 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР.- №31.- 1990.-Ст.429.

3. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - № 38.- 1991.-Ст.502.

4. Закон України "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР.- № 33.- 1991.-Ст.446.

5. Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня