Згадаємо Історію створення інституту президентства в світовій практиці. Серед творців американської Конституції переважало уявлення про те, що вища виконавча влада повинна бути єдиною, тобто зосереджуватись в руках однієї особи. Таким чином, в побудові федеральної виконавчої влади США першочергово затвердився принцип єдиноначалля. Глава федеральної виконавчої влади став називатися згідно Конституції, Президентом США.11 30 Вищевказана праця С. 5-6 В результаті США стала першою країною в світі, де виникла посада президента, що об'єднувала в одній особі главу держави і главу уряду. На відміну від інших держав того часу, де виконавча влада мала монархічний, спадковий характер, у США главу держави стали обирати в ході всезагальних виборів.

Першими наслідували приклад США у встановленні поста президента країни Латинської Америки. І вже в першій половині 19 століття в багатьох південноамериканських країнах був запроваджений пост президента. В Європі ж утверлилася така система правління, при якій монарх залишався главою держави, а виконавча влада здійснювалась прем'єр-міністром і кабінетом міністрів, а уряд був відповідальний перед парламентом.

Першими європейськими країнами, де була введена посада президента, як глави держави, стали в 1848 р. дві республіки - Франція і Швейцарія. Інші держави Європи, а також Азії і Африки до кінця 19 ст. залишались монархіями.

На початку XX ст. в багатьох країнах було засновано пост президента. Так, в Європі після закінчення Першої світової війни, президенти стали вищими посадовими особами в Австрії, Чехії, Польщі, Туреччині. У 30- 40 р. інститут президентства став поширюватись і в Азії, а також в Філіппінах, Сирії, Ливані. Після Другої світової війни в число західноєвропейських держав, які очолювали президенти, ввійшли Італія, Греція, Португалія, Ісландія, Мальта. В Азії пост президента був заснований в Південній Кореї, Тайвані, Індії, Пакистані, Ірані, Афганістані.

Найбільшого розповсюдження модель президентського правління знайшла в Африці. Цей процес почався з кінця 50 років, і в даний час на чолі майже всіх африканських країн стоять президенти. Сьогодні у всіх колишніх республіках СРСР затверджено президентський пост. В даний час президентство - невід'ємний елемент політичних систем багатьох країн Європи, Азії, Африки, Північної і Південної Америки.

Вже одинадцять років , як в Україні засновано пост глави держави - ним є Президент України. Висновок стосовно Конституції України, схвалений на 30-му пленарному засіданні у Венеції 7-8 березня 1997 р. містить твердження, що Конституцією передбачено напівпрезидентську систему, яка багато в чому схожа на французьку.11 8 Висновок Європейської комісії “За демократію через право” стосовно Конституції України, схвалений на 30-му пленарному засіданні у Венеції 7-8 березня 1997р. С.8

Отже, Україна є напівпрезидентською республікою, де народ обирає главу держави. Глава держави призначає за згодою парламенту Прем'єр-міністра, також призначає членів Кабінету Міністрів, тобто можна зробити висновок, що він має великий вплив на виконавчу владу. Але президентською республікою Україну назвати не можна, тому що згідно з Конституцією України, Президент не очолює виконавчу владу (що притаманне президентським республікам), встановлено деякі інститути, що притаманні парламентським республікам, наприклад, інститут контрасигнування, тобто це означає, що деякі акти Президента України набувають юридичної сили після скріплення їх підписами прем'єр-міністра та міністра, відповідального за цей акт та його виконання.

1.2. Становлення інституту глави держави в Україні.

В даному підрозділі я хочу показати існування поста глави держави з історичної точки зору, починаючи з Київської Русі, проаналізувати його повноваження та функції, місце в державі. Для цього я звертався до робіт з історії держави і права, де показана роль глави держави в конкретному історичному періоді.

В Київській Русі на чолі держави стояв князь. Князь - глава феодальної монархічної держави в 9-16 ст. у слов'ян та інших народів.11 7 Вищевказана праця Т. С.495

За формою це була ранньофеодальна монархія, де влада князя передавалася у спадок. Виборної посади глави держави не було.

Князю належала верховна законодавча влада, а також він зосереджував в руках і виконавчу владу. Функції перших великих князів полягали, насамперед, в організації дружини і військових ополчень, в управлінні ними. Князь особисто водив рать у бій, піклувався про забезпечення охорони кордонів.2

2 17 Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. Львів Вид. “Світ”. – 1996. – С. 23 Тобто, як і сьогодні, глава держави виступав верховним головнокомандувачем військ. Широкі повноваження мав князь і в зовнішньополітичній діяльності. Київські князі підтримували відносини з Візантійською імперією, з країнами Сходу, що було продиктовано, насамперед інтересами збуту товарів. Мали князі і судову владу . Великий князь судив найчастіше своїх васалів, дружинників, своє близьке оточення. Княжа юрисдикція на той час лиш починала поширюватися на основну масу населення. З кінця 10 століття відбулися зміни в організації влади великого князя і в її об'ємі. Чіткіше проявився феодальний характер влади князя, його функції. Князь у цей час був військовим вождем і керівником військовими силами. Об'єм військово-організаторської діяльності збільшується. Князі великої уваги приділяють розгляду судових справ. Про князя, як про суддю багато зазначено в Руській Правді11 12 Історія держави і права Української РСР в трьох томах, ред. Бабій Б. М., Київ Вид. “Наукова думка”. – 1987. – Т. 1. – С. - 141

. В "Повчанні", як

про суддю, про себе говорить Володимир Мономах. Найбільш важливі справи князь розглядав не одноособово, а з своїми