Введення інституту президентства було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в період набуття Україною незалежності, утвердження реального суверенітету.

Заснування інститутата президента дозволило перемістити координацію діяльності по реалізації зовнішньої і внутрішньої політики з партійних структур в державні туди, де їм належить бути. В той же час виникали питання, чи потрібний нам одноосібний глава держави, чи не таїть заснування поста президента небезпеки надмірного зосередження влади в одних руках, чи не загрожує президент диктатурою.11 3 Балаглій М.В., Габрічідзе Б.Н. Конституційне право Російської Федерації, Москва Вид. “ІНФРА М-Кодекс”. – 1996. – С. 330-335

При обговоренні питання про заснування поста президента висловлювались побоювання з приводу узурпації влади. Професор. Бутко зазначив: "Найпершим контраррументом тут є звернення до принципу "поділу влади", а оскільки його реалізація в державній практиці вже усуває можливість диктаторських претензій, "поділена влада" легше піддається всенародному контролю".11 4 Бутко І. Президент України – гарант її суверенітету // Політика і час. – 1991. - № 12. – С. - 13 Потрібен механізм стримувань і противаг у системах законодавчої, виконавчої і судової влад. І роль ключової фігури повинен відігравати Президент, який координує галузі влади, створюючи баланс сил. Президент повинен бути особою, від якої залежить стабільність суспільства, громадянський мир і злагода. Інститут президенства повинен уособлювати її міцність і єдність, того так потребує суспільство.

Інститут президентської влади формувався в складних умовах під дією низки факторів. У країні посилився негативний вплив тіньової економіки на життя суспільства, ослабли дисципліна і порядок, зростала злочинність. Тобто складалась така ситуація, яка прискорила запровадження поста президента в Україні, який наділений широкими повноваженнями. В країні, що пережила культ особи, у багатьох людей сформувалось негативне ставлення до будь-якої одноособової влади, особливо на верхівці державної ієрархії.

Я погоджуюсь з думкою, що введення конституційного інституту глави держави було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності, надання динамізму розвиткові української державності.2

2 14 Коментар до Конституції України, Аверянов В. Б., Київ Вид. Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – С. – 230-250 Адже інститут глави держави уособлює
саму державу.

Розділ ІІ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ - ГЛАВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

2.1. Спосіб формування інституту президентства в Україні.

Щоб дослідити спосіб формування інституту президентства в Україні, треба коротко розглянути спосіб формування інституту глави держави в зарубіжних країнах та порівняти з Україною з метою виявлення певних спільностей і відмінностей, встановлення співвідношення та взаємовпливу спільного і відмінного.

Одним з важливих елементів конституційно-правового стутусу Президента є спосіб формування цього інституту. Високий конституційно-правовий статус Президента України зумовлений джерелом влади. Легітимність глави держави визначається безпосередньо народом. Згідно статті 103 Конституції України він обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Детальна регламентація порядку проведення виборів є предметом Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року.11 5 Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року // Урядовий курєр 1999, № 12, “Орієнтир”

Виборність Президента України безпосередньо народом відрізняє його легітимність від легітимності глав держав тих країн, у яких вони обираються шляхом непрямих виборів. Непрямі вибори президента є трьох видів: 1) парламентські, 2) парламентські і представницьким органом, 3) колегією виборців.22 30 Вищевказана праця С.33

В більшості країн, де введена президентська система правління вибори президента проходять на всезагальних прямих виборах. Виняток становлять США і Індонезія. В Індонезії президента обирає Національний консультативний конгрес. У США проводяться всезагальні президентські вибори, але президента обирають колегією виборців. Автори Конституції США не вірили, що народ може зробити мудрий вибір, тому президент обирається не прямо, а вибірниками, яких обирають ті, хто має право голосу з усіх штатів.

Прямі президентські вибори притаманні і багатьом країнам з напівпрезидентською системою правління: Франції, Польщі, Румунії, Португалії. Але в той же час в напівпрезидентських республіках Чехії. Болгарії. Туреччині президента обирають шляхом голосування депутатів парламенту.

Що стосується парламентських республік, то глави держав обираються шляхом проведення виборів, які, як правило, мають багатоступеневий характер. Воля виборців опосередковується парламентом або створеною на його основі колегією.11 37 Вищевказана праця С. 227 У Греції, Ізраїлі, Латвії, Туреччині, Угорщині президента обирає парламент. В Естонії - спочатку парламентом, а в разі невдачі - спеціальною колегією, до складу якої входять депутати парламенту; представники від кожної ради місцевого самоврядування.

При обранні глави держави на всезагальних прямих виборах, він незалежний від парламенту Президент отримує від народу власний мандат на керівництво державою, обираючись на всезагальних президентських виборах.

Я — прихильник, прямих виборів Президента, тому що в даному випадку легітимність глави держави визначається безпосередньо народом.

Важливим елементом системи президентських виборів є строк, на який обирають президента. В різних країнах передбачені різні строки повноважень глави держави. Вперше обмеження строку повноважень президента було введене в Конституції США 1787 року; ця правова норма стала важливим досягненням на фоні європейських і азіатських монархій того часу, де строк правління правителя міг бути обмежений тільки його смертю