У міжнародних документах в області розвитку і захисту прав людини, використовується термін “вільні і справедливі вибори”. Відповідно, виникає запитання, яким міжнародним стандартам і дописаних в них критеріях повинні відповідати вільні і справедливі вибори.

Підготовка і проведення вільних виборів неможливі без встановлення норм, які закріплюють такі права, як право на свободу думки; право на свободу слова; право на свободу інформації; право на свободу асоціації; право на таємне голосування.

Політична пропаганда, підприємства, в тому числі і інформаційні, по підготовці виборців до виборів, політичні мітинги і збори, а також організації прихильників різних партій, механізм таємного голосування – все це елементи, притаманні виборам, і для того, щоб вибори були вільними, кожен з даних елементів повинен функціонувати без необґрунтованого втручання.

Кінцевий показник того, чи є вибори вільними, це те, наскільки вони сприяють вільному і повному вираженню політичної волі народу. Саме ця, воля відповідно зі статтею 21 Загальної декларації прав людини являє собою основу влади [5,133].

Права на свободу думки, свободу інформації закріплені в ст.19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права в якій записано:

“Кожна людина має право на вільне вираження своїх думок; це право включає в себе свободу пошуку, отримання і розповсюдження будь-якої інформації і ідеї незалежно від державних кордонів усно, письмово або через друковані засоби, або іншими засобами на свій вибір” [15,15].

Міжнародне суспільство, встановлюючи вищеназвані права, виходить з того, що процес виборів являє собою механізм, самоціль якого – вираження політичної волі народу. Тому право вираження ідей різних партій в період підготовки і проведення вільних виборів повинно захищатись державою. Але в даному пакті передбачена можливість часткового обмеження свободи вираження думки тільки через закон в тих випадках, коли та чи інша діяльність або вираження якої-небудь думки направлені на підрив інших прав, які признані міжнародним суспільством. Допускається обмеження державою свободи вираження думки у випадку виступу на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що спонукає до дискримінації, ворожнечі чи насильства. Допускається також регулювання державою діяльності політичних партій, політика яких направлена проти любого з прав людини, вказаних у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Суть цих обмежень полягає в тому, щоб на період проведення виборів політичне середовище було вільне від всіх сил, які намагаються залякати виборців або політичних діячів, а також порушити основні права якої-небудь групи громадян.

Вільні вибори невід’ємно пов’язані з механізмом таємного голосування. В основі вимоги, що стосується проведення виборів шляхом таємного голосування, лежить в статті 21 Загальної декларації прав людини, яка встановлює, що вибори повинні проводитись шляхом таємного голосування” [13,9].

У статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права це положення формулює норма, згідно якої вибори повинні проводитись при таємному голосуванні [15,18]. А в статті 3 Протоколу №1 Європейської Конвенції про захист прав людини і головних свобод фіксується зобов’язання держав проводити вільні вибори шляхом таємного голосування в таких умовах, які забезпечують вільне волевиявлення народу у виборі законодавчої влади [1,540].

Ця норма передбачена для того, щоби вибори були дійсно вільними. Відповідно процедура повинна гарантувати те, що як голосував чи буде голосувати любий виборець, а його абсолютною привілегією. Забезпечується таємність голосування частіше за все заповненням виборчих бюлетенів в закритому від сторонніх “очей” місці безпосередньо самим виборцем.

Міжнародні стандарти, які створюють умову для проведення справедливих виборів, закріплені в ряді міжнародних документів. У частині 3 статті 21 Загальної декларації прав людини записано, що вибори повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві [13,9].

Загальне виборче право громадян – це один з важливих принципів виборчого права, без дотримання якого не може бути справедливих виборів.

Необхідно також відмітити і те, що однакова кількість всіх поданих голосів не передбачає пропорційного представництва у виборчому органі.

Європейська комісія з прав людини, дала наступні роз’яснення з цього приводу: “Різним політичним партіям повинна надаватись розумна можливість висувати своїх кандидатів для участі у виборах. Але діючі виборчі системи не зобов’язані гарантувати такий порядок голосування, при якому загальна кількість голосів, поданих за кожного кандидата або партійний список, обов’язково знайшла своє відображення в складі законодавчого органу”.

Для забезпечення справедливості виборів потрібний ряд правових і організаційних заходів, направлених на ефективний захист процесу виборів від необ’єктивності, зловживання і фальсифікації. До таких заходів можна віднести реалізацію права на незалежну судову процедуру і права на захист від дискримінації, а також вимоги, по створенню управлінських структур, присутності спостерігачів в період підготовки і проведення виборів, рівного доступу до засобів масової інформації для всіх кандидатів і партій, що беруть участь у виборах.

Право на незалежну судову процедуру і право на захист від дискримінації передбачено Загальною декларацією прав людини (ст.2) [13,14]. Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ст.2) [15,3], Конвенції про знищення всіх форм расової дискримінації (ст.4).

Так, в статті 26 Міжнародного пакту про громадські і політичні права встановлено, що всі люди рівні перед законом і мають право без дискримінації на рівний захист закону [15,18].

Недопущення дискримінації, забезпечення всім особам рівного доступу до участі у всіх міроприємствах, які проводяться в ході виборів, сприяє проведенню дійсно справедливих виборів.

Більше значення для захисту всіх вищеназваних прав має наявність в державі