Регламентація принципів організації і проведення виборів до органів державної влади складають важливу частину правового регулювання сфері суспільних виборчих відносин. Виборче право являє собою сукупність інститутів, норм які регулюють зміст суб’єктивного виборчого права громадян та формально-юридичні гарантії, умови і порядок здійснення даного права. Тому питання про принцип виборчого права не можуть бути обмежені рамками суб’єктивної форми участі громадян у виборчому процесі.

Аналіз діючого законодавства Прибалтики, що стосується питань організації і функціонування виборчих інститутів публічної влади в частині правового регулювання політичних прав і свобод, юридичних гарантій, процедур і виборчих дій, котрі в сукупності забезпечують їх реалізацію, показав, що виборче законодавство країн Прибалтики застосовує міжнародні стандарти, які закріплюють основні принципи виборів.

Виборче право демократично розвинутих держав як правова категорія – це інститут публічного права, котрий являє собою систему правових норм, які сформульовані в законодавчих та ін. нормативно правових актах (джерелах права), які регулюють суспільні відносини, діяльність суб’єктів, встановлюють їх права і обов’язки у сфері здійснення народовладдя – виборів до органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Сучасне виборче право повинно відповідати визначеним міжнародно-правовим стандартам, котрі були розроблені в основному після Другої світової війни, коли почався процес переосмислення значення основних політичних, громадянських прав і свобод людини. Ці права стали предметом уваги міжнародних організацій і незабаром вони перетворились в питання міждержавного значення [5,29].

Найважливіші з цих прав отримали законодавче закріплення в міжнародних правових актах. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р. проголошує: “Воля народу повинна бути основою влади; ця воля повинна виражатись в періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитись за загальним і рівним виборчим правом, шляхом таємного голосування та ін. рівнозначних форм, які забезпечують свободу голосування (ст.21) [13,9]. Також Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН в 1966 р. проголошує право для кожного громадянина брати участь у веденні державних прав як безпосередньо, так і через вільно виборчих представників; голосувати і бути обраним на правдивих періодичних виборах, які відбуваються по основі загального і рівного виборчого права, таємним голосуванням і забезпеченні вільного волевиявлення виборців” (ст.25) [15,18].

Зміст виборчого права – це принцип, положення і гарантії, згідно з якими проводяться вибори, здійснюються дії і приймаються рішення громадянами, політичними, виборчими комісіями, іншими органами, наділеними повноваженнями по підготовці і проведенні виборів, іншими суб’єктами правовідносин на різних етапах виборчої компанії.

На основі міжнародних документів і досвіду розвитку представницької демократії в нормативних правових актах багатьох держав закріплені ряд загальних принципів виборчого права, таких, як:

а) загальне рівне і пряме виборче право;

б) періодичність виборів;

в) вільне волевиявлення виборців при таємному голосуванні;

г) гласність і відкритість виборів;

д) незалежність органів, які здійснюють підготовку і проведення виборчих кампаній, від органів державної влади;

є) змагальності претендентів;

ж) можливість оскарження дій і рішень учасників, та результатів виборів до суду та ін.

Змістом виборчого права є також положення, які регламентують етапи, порядок, правила і процедури здійснення виборчих дій і прийняття компетентними органами рішень: по реєстрації чи обліку виборців, складанню списку виборців, тощо. Важливу роль відіграє і встановлення вікового цензу для кандидатів різних рівнів. Суть його в тому щоб можливість управління країною була надана громадянам, які мають життєвий досвід і достатньо знань про оточуючу дійсність, котрі завдяки своєму життєвому досвіду приймали адекватні рішення. Для прикладу: віковий ценз для кандидата у президенти Польщі – 35 р.; 21 р.- складає для кандидатів до Парламентів Литви, Латвії, Естонії, в Румунії віковий ценз для обрання до нижньої палати Парламенту складає 23 р., до Сенату (верхня палата) і на посаду президента 35 р. [5,33].

Розглянем основні принципи суб’єктивного виборчого права в країнах Прибалтики (Литви, Латвії, Естонії), дотримання яких надає виборам дійсно демократичного характеру і робить їх результати мінімальними. Не дотримання цих принципів або їх порушення супроводжується недовірою до виборів і результатів голосування.

Один із головних принципів котрий закріплений в Конституціях країн Прибалтики, що регулюють виборчі процеси – це принцип загальності. Суть його в тому, що громадяни можуть вибирати чи бути обраними по досягненню певного віку (активне виборче право 18 р., пасивне – 21р.) незалежно від статі, раси, національності, відношенню до релігійних переконань, незалежно від майнового і посадового положення в суспільстві.

Цьому принципу не суперечить встановлення в законодавстві заборони на участь у виборах психічно хворих осіб і осіб засуджених за вироком суду.

У Литві віковий ценз для активного виборчого права становить 18 років. Громадянин Литви, якому в день виборів виповнилось 18 років має право голосувати (ст.34). Громадянин якого визнано судом недієздатним, не має права голосу [6,56].

Віковий ценз для пасивного виборчого права становить 21-но - річний вік. Членом Сейму може бути обраний громадянин Литовської Республіки, який не зв’язаний присягою чи зобов’язаннями з іноземною державою, і на день виборів має не менше 21-го року, і постійно проживає в Литві (ст.56) [6,61].

Стосовно Латвії, то право голосу належить повноправним громадянам Латвії, яким на перший день виборів виповнилось 18 років (ст.8). До сейму може бути обраний кожний повноправний громадянин Латвії, якому виповнилось 21 рік (ст.9 Конституції Латвії) [6,40].

У Естонії правом голосу володіють громадяни Естонії, які на день виборів досягли 18-ти річного віку (ст.5) [6,13]. В члени Державних Зборів можуть балотуватися громадяни Естонії, які володіють виборчим правом і досягли до дня