ними органів місцевого самоврядування на рівні села, селища. Відповідні вміння та знання із організаційно-забезпечувальних функцій передбачають спроможність створювати та впроваджувати механізми нормативно-правового, матеріально-технічного, економічного, фінансового та інших видів забез-печення функціонування керованих ними структур. Координаційні та конт-рольні функції вимагають сукупності вмінь та знань, що приходять із до-свідом професійної діяльності, вміння належного використання існуючої законодавчо-нормативної бази.
Сукупність перелічених функцій вимагає певних рівнів компетенції сіль-ського, селищного голови. Для сучасного керівника територіальної громади вже недостатньо першого рівня компетенції, який регламентує виконання стандартних операція та визначених процедур. Виникає потреба в керівниках-професіоналах, які зацікавлені в розвитку власного стилю розв'язання проблем, а відповідно і в розширенні своїх знань, та керівниках - творчих особистостях, які демонструють мистецтво управління. Керівник другого рів-ня компетенції основну увагу приділяє формуванню особистого ставлення до того, що відбувається. У процесі розв'язання проблем у керівника цього рівня можуть виникати й творчі ідеї, він може застосовувати принципово нові підходи як до вирішення старих, так і нових проблем. У керівника на тре-тьому рівні компетенції повною мірою починають діяти такі фактори, як персональні стандарти, цінності та моральні норми. Досить часто персо-нальні цінності перебувають у протиріччі з тими, що існують в організації.
Для реалізації багатьох завдань керівники сільських, селищних, громад повинні докласти максимум зусиль для того, щоб об'єднати членів громади, дати можливість усвідомити їм, наскільки важливе питання єдності, що тільки в єдності їх сила. Об'єднуючи інтелігенцію, свідомих членів громади сільський, селищний голова повинен щоденно дбати про просвітницьку і культурно-виховну роботу серед населення. За високої духовності членів громади легко долати будь-які труднощі, що виникають у процесі їх життєдіяльності. В Україні є чимало прикладів, коли керівники громад зуміли об'єднати навіть священиків різних конфесій, які спільно проводять різні громадські заходи. В умовах єдності і злагоди те-риторіальна громада зможе вирішувати складні господарські питання. У нашій країні є багато територіальних громад, які вміють підтримувати роз-виток селянських спілок, фермерських господарств, підприємців, іннова-ційних технологій.
Добру справу роблять ті районні, обласні ради, які поширюють досвід територіальних громад з подолання економічної кризи, забезпеченню збалансованого економічного та соціального розвитку своїх територій, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.