характерну рису угорсько – українських економічних відносин. А саме той факт, що Україна експортувала переважно сировину та продукцію важкого машинобудування, а Угорщина прагнула наситити український ринок досить високоякісними товарами, що не мали аналогів українського походження. 8 грудня 1994 р. представники угорської та української сторін підписали Меморандум про напрями партнерства і співробітництва між Україною та Угорщиною у сфері торговельно – економічних зв’язків. Новий імпульс в угорсько – українських економічних відносинах спостерігається після обрання президентом України Л. Кучми та проголошеного ним курсу до Європейського структур [85, с. 16 – 19]. Сторони ставили на меті участь в процесі економічної інтеграції в Європі, створенні сприятливих умов для розвитку торгівлі, поглиблення комерційного та економічного співробітництва, сприяння у справі приєднання України до системи Генеральної угоди про тарифи і торгівлю та світової організації торгівлі. Обидві сторони визначили наступні пріоритети економічної співпраці:
розробка принципів міжрегіонального співробітництва, розвитку інфраструктури прикордонних регіонів;
опрацювання пропозицій з метою підготовки двосторонньої угоди про вільну торгівлю;
розробка нових механізмів розрахунків між суб’єктами підприємницької діяльності;
вивчення можливостей розширення спільного виробництва та кооперації.
Головними галузями, у яких повинна була розвиватися співпраця, стали транспортне машинобудування, енергетика та енергетичне машинобудування, фармацевтична промисловість, виробництво медичного обладнання, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс.
Пріоритетом для Угорщини був розвиток промислової інфраструктури у прикордонній смузі. Крім прагматичних прагнень використовувати близькість до власної території з метою ефективного переміщення капіталів та обладнання, угорські підприємці ставили на меті послаблення соціального напруження в українському Закарпатті, яке є місцем компактного проживання етнічних угорців в Україні.
Важливими були угоди від 22 травня 1992 підписані між Угорським Національним Банком та Національним Банком України, де сторони домовлялися [16]:
регулювати валютні операції, здійснювані резидентами і нерезидентами;
обмінюватись пакетами банківського законодавства і нормативних актів Національних банків Угорщини та України.
Крім того в рамках цієї угоди Угорський національний банк зобов’язувався надавати консультації і допомагати у випуску облігаційних позик за кордоном, залучанні і використанні валютних ресурсів від міжнародних фінансових організацій, встановленні і врегулюванні курсу національної валюти до іноземних валют, висловлював свою готовність сприяти в роботі щодо підвищення кваліфікації спеціалістів, яку організовує як Угорський Національний банк, так і Міжнародний центр підготовки банкірів в Угорщині. Того ж дня була досягнута домовленість між міністерством фінансів Угорщини та України про проведення регулярних консультацій у сферах фінансової і податкової політики, про засідання спільної міжурядової комісії з цих питань. Ці домовленості знайшли своє реальне втілення у сфері бізнесу. “Угорщина входить до першої п’ятірки країн по створенню спільних підприємств з українськими фірмами. Більшість з них були створені і зареєстровані у перші роки незалежності України і відіграли важливу роль у насиченні українського ринку високоякісними товарами та послугами”. Тут необхідно зазначити, що незважаючи на невеликі територіальні розміри Угорщини, її частка складає 1,5% від загального обсягу іноземних інвестицій в українську економіку.
15 листопада 1996 р. була ратифікована Верховною Радою України Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій в якій сторони зобов’язувались ставитись до інвестицій іншої сторони на рівних умовах, убезпечу вати їх від несправедливого втручання та гарантувати повернення їх у випадку форс – мажорних ситуацій [17]. Тобто це свідчить про те, що угорські державні фінансові установи взяли на себе значний обсяг надання українській стороні консультативної та практичної допомоги у сфері формування національної фінансово – грошової системи.
Географічна близькість України та Угорщини значно стимулювала інвестиційні капіталовкладення угорських юридичних осіб в українську економіку. Серед них слід виділити особливо вдалі економічні проекти. А саме вкладення кількох мільйонів доларів у модернізацію вуглезбагачувальних підприємств Донбасу товариством “Систем Консалтінг”, акціонерне товариство “МОЛ” планує розмістити на території України мережу автозаправних станцій [...]. Хоча в Україні на сьогодні функціонує понад 200 спільних угорсько – українських підприємств говорити про активну угорську інвестиційну діяльність дещо не вірно. Це зумовлено насамперед непродуманою податковою політикою Української держави, що згубно впливає на розвиток бізнесу і недосконале законодавство по залученню іноземних інвестицій.
Перший рік угорсько – українських відносин у сфері реальної економічної співпраці на державному рівні був відзначений укладанням трьохсторонньої міждержавної Угоди між Урядом Угорської республіки, Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі транспортування ядерного палива між Угорською Республікою і Російською Федерацією через територію України [18]. Цей документ мав досить принциповий характер, оскільки транспортування ядерних матеріалів через територію третьої держави завжди пов’язане з певними проблемами. В даному випадку Україна пішла на зустріч Угорщині, АЕС “Пакш”, якої, як і атомні станції побудовані на Україні, працювали на ядерному паливі російського виробництва. Плануючи перевезення ядерного палива, сторони домовилися про створення алгоритму транспортування, охорони, передачі свіжого та відпрацьованого ядерного палива та компенсації збитків, що мали бути завдані можливою аварією.
Важливо, що ще 13 серпня 1992 р. угорські та українські урядовці підписали Угоду про співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища та територіального розвитку у якій закріпили такі основні моменти спільної роботи над розв’язанням існуючих та недопущення появи нових економічних проблем [19]:
захист атмосфери від забруднення;
охорона водних і земельних ресурсів від забруднення промисловими відходами;
вивчення біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища;
спільна розробка економічних стандартів;
розробка безвідходних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій;
переробка, знешкодження та утилізація промислових і побутових відходів;
надання взаємної допомоги при ліквідації наслідків стихійних лих;
проведення спільних консультацій, регулярне інформування сторін, розробка спільних дій у питаннях захисту навколишнього середовища.
Очевидно, що без визначення параметрів співпраці у сфері охорони довкілля підписання Угоди