В 1997р. в Угорщині була завершена масова приватизація. З двох тисяч досить значних підприємств, які знаходяться на балансі держави, в її власності на кінець 1998р. залишилося 218. В результаті держава отримала від продажі близько 11 млрд. доларів. Вважається, що участь західного капіталу у промисловості і в банках створює сприятливі умови для її тісної інтеграції з західноєвропейськими структурами напередодні вступу в ЄС.

Зміни, які відбулися в структурі власності в 1993-1995рр., обумовили необхідність подальшого розвитку законотворчої діяльності, яка була б пристосована до нових умов. У 1996-1997рр. був прийнятий ряд нових законів у банківській сфері, в області ринку цінних паперів, фінансів, які враховували зміни в економіці і підготовку до вступу Угорщини в ЄС, гармонізуючи її правові норми з нормами європейських країн.

Хоча Угорщині і вдалося добитися таких значних успіхів, життєвий рівень угорців є значно нижчим від рівня громадян ЄС. В 1999 році середня заробітна плата досягла 250-300 доларів в місяць на одного зайнятого. За офіційним курсом середній заробіток складає в Угорщині 10% від середнього рівня країн ЄС, а ВВП на душу населення – 20%.

В липні 1998 року в Угорській Академії наук виступив міністр закордонних справ Угорської Республіки Я. Мартоні. Він зазначив, що головною метою Угорщини є те, щоб переговорний процес не затягнувся, а приєднання відбулося на умовах найбільш сприятливих для країн [37].

Інтеграція Угорщини до ЄС, цілком зрозуміло не може не вплинути на характер відносин цієї країни з сусідніми державами, які матимуть неоднаковий з нею рівень співробітництва з Євросоюзом. Враховуючи, що більшість з них заявляє про свій намір стати членами Європейського Союзу, цей період можна розглядати як перехідний. Тривалість такого періоду невідома, тому Угорщина мабуть опрацює певний план розвитку відносин із сусідами на найближчу перспективу. Угорський уряд заявив, що поважатиме укладені з сусідніми країнами базові договори, однак вважає за необхідне наповнити їх реальним змістом, а також вдосконалити за рахунок додаткових домовленостей та підписанням угод в окремих сферах [47].

На думку Яноша Мартоні, після виникнення нових незалежних держав, перед Угорською республікою стояло завдання створення системи співробітництва з країнами, з якими вона має кордон. Угорщина зацікавлена в тому, щоб процес розширення Євросоюзу продовжувався. Як зазначається у програмі уряду, Угорська республіка усіма можливими засобами буде підтримувати сусідні країни у створенні передумов для їх якомога більш швидкого приєднання до ЄС [82, с. 8-19].

З майбутнім вступом до Євросоюзу Угорщина пов’язує і проблему можливого введення віз і сусідніми країнами, які не ввійдуть на той час до ЄС і не матимуть з ним безвізового режиму. Навряд чи це відповідає інтересам представників угорського бізнесу, значна частина ринків збуту яких знаходиться на схід від Тиси, проте процес інтеграції до європейської спільноти у даному випадку переважає економічні вигоди. Сильним аргументом для прихильників жорстокого закриття кордонів з країнами, які не є членами ЄС, є наявність Німеччини як основного торговельного партнера Угорської республіки. На думку фахівців, на європейському континенті Угорщиною значно більша увага приділятиметься контактом з Бонном та Парижем, що пов’язано з одного боку, з вагомістю цих держав у Європі, і особливо у Європейському союзі, а з іншого, пояснюється сприятливою для Угорської Республіки позицією Німеччини та Франції щодо розширення ЄС за рахунок Угорщини [41]. Діяльність уряду В. Орбана свідчить, що Угорщина, як і раніше, намагатиметься зберегти рівновагу у своїх контактах з європейськими державами та США. У своєму виступі в УАН Я. Мартоні з цього приводу, зокрема зазначив: Угорщина не протиставляє Європу та Америку. Враховуючи існуючу у світі ситуацію, Будапешт вважає, що США мають бути присутні у Європі. Можна також говорити про підтримку політики нинішнього уряду Угорщини Сполученими Штатами [41].

Велика увага приділяється і прикордонній співпраці. Як зазначається в програмі, уряд намагатиметься створити систему фінансування цієї сфери. Пріоритетність матимуть ті програми, які буде підтримувати ЄС, і сприятимуть створенню нових робочих місць, розвитку міжнародних економічних зв’язків, підприємства, розбудові інфраструктури. У світлі інтеграції до ЄС можна також очікувати, що угорська сторона у контексті своєї політики, щодо національних меншин, особливу увагу приділятиме розвитку органів місцевого самоврядування, зокрема у районах контактного проживання угорського населення. Аналіз програми уряду та його перших заяв і кроків на міжнародній арені дає підстави зробити висновок, що при незмінності загального напряму певні корективи будуть внесені не лише до діяльності у сфері зовнішньополітичних пріоритетів Угорщини, а й до політики Угорської республіки стосовно окремих країн та регіонів [24, с. 122-124].

Протягом 1999-2000рр. продовжувалися переговори Угорщини з Євросоюзом про приєднання. При цьому, хоча ЄС і не назвав конкретні дати вступу Угорської республіки до організації країн першого кола. Будапешт дотримується думки, що він буде готовий до інтеграції в Євросоюз вже у 2003 році.

У грудні 2001р. Рада Європи на засіданнях в Готенбурзі і Лаекені підтвердила, що Угорщина є одним з основних кандидатів на вступ у ЄС в 2004 році. Уряд підтримує пропозицію по розширенню ЄС як невеликими групами, так і методом „Великого вибуху” (тобто, прийняття в ЄС 10-ти і більше країн однозначно), і не має наміру відкласти прийняття кращих кандидатів. На переговорах Угорщини