з Європейською комісією про вступ у ЄС, вдалося досягнути домовленостей по десяти важливим пунктам вступу Угорщини до ЄС, що збільшило загальне число домовленостей до 24 з 31 [47]. До них відносяться проблеми захисту навколишнього середовища, внутрішні справи, транспорт. Обмеження в доступі угорців на ринок праці ЄС будуть діяти два плюс п’ять плюс два роки, причому повноправні члени Союзу мають можливість змінити строк дії обмежень на свій власний розсуд. Наприклад, Данія, Ірландія, Греція, Швеція, Нідерланди наміряні лібералізувати свої ринки праці для угорців зразу після вступу країни в ЄС: Іспанія зробить це через два роки. Угорщина в свою чергу збирається обмежити права іноземців на купівлю сільськогосподарських земель в країні на протязі семи років і строк цих обмежень для зареєстрованих фермерів з країн членів ЄС, які проживають в Угорщині складе три роки.
В кінці грудня 2002 року на самміті ЄС в Брюсселі була нарешті визначена точна дата входження 10 країн першої черги (Угорщина, Чехія, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Словаків, Мальта, Словенія) в ЄС. Це є 1 травня 2004 року. Тобто в цих країнах вводиться єдина валюта – євро, відмінюється прикордонний контроль цих країн з Євросоюзом і можливість жителям цих країн проживати в любій іншій країні ЄС.
Напередодні референдуму в Угорщині (який має відбутися 12 квітня 2003року) основне питання якого вступати Угорській республіці в ЄС чи ні?, як свідчать результати соціологічних опитувань 77% жителів Угорщини виступають за вступ країни в ЄС.
З 16-го по 18-те квітня 2003 року в Афінах відбувся самміт Європейського Союзу на якому був підписаний договір про прийом в ЄС нових країн. Таким чином до 15 членів ЄС офіційно приєдналися Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаків, Словенія, Чехія, Естонія. Угорщину на цьому самміті представляли: президент Угорської республіки – Ференц Мадл та прем’єр-міністр країни Петер Маддьєші. Договір вступає в силу 1 травня 2004 року, після того як буде ратифікованим всіма країнами-учасницями. До ратифікації цього історичного документа у всіх країнах ЄС нові члени будуть брати участь в діяльності його органів у якості спостерігачів. Одночасно буде збережено контроль за реалізацією країнами „новачками” європейських норм до повного їх вступу в ЄС в 2004р. Вступ в ЄС Угорщина розглядає як „повернення в Європу”, як підтвердження своєї приналежності до „Заходу”, від якого вона була насильно від’єднана після 1945 року.
Отже, як ми бачимо, з кінця 1980-х років Угорщина бере курс на інтеграцію до Євросоюзу. Для цього їй потрібно було провести ринкові реформи, створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу, переорієнтувати свою економіку на європейський лад, а також проводити таку політику, яка б дозволила їй якнайшвидше асоціювати до ЄС.
Угорщина з цим завданням справилася успішно і після тривалих переговорів на конференції в Афінах, яка тривала з 16 по 18 квітня 2003р., була названа остаточна дата вступу Угорщини до ЄС – це 1 травня 2004 року.
Розділ ІІІ. Угорсько – українське співробітництво.
На сьогоднішній день одним з основних напрямків зовнішньої політики Угорської республіки є розвиток добросусідських відносин з державами Центрально – Східної Європи, зокрема з Україною. Це насамперед обумовлюється важливим стратегічним розташуванням України, яка, являючись позаблоковою державою, ще остаточно не визначилася з напрямком подальшого інтегрування в євроструктури чи євразійський простір. Угорську сторону цікавить позиція України у питанні розширення НАТО на схід, перспективи розвитку Співдружності Незалежних Держав та роль України у цьому міжнародному об’єднанні, перспективи забезпечення стабільності у Центральній Європі.
В період існування СРСР і системи Варшавського договору угорсько – українські стосунки не були вельми активними. Все змінилося на поч. 90 – х рр. ХХ ст. з розпадом СРСР і проголошенням у липні 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Угорщина усвідомлювала потенційну вагу незалежної України для забезпечення миру та безпеки в Європі. Тому Будапешт був зацікавлений в активізації контактів з Україною [59, с. 6]. Крім того Угорщина тоді ще побоювалась безпосередніх відносин з Москвою. А Україна як друга республіка СРСР являлась привабливим партнером ще одним фактором активізації угорсько – українських відносин є економічний. Оскільки економічні реформи у країнах Центральної Європи, в тому числі й Угорщини, розпочались раніше, ніж необхідність пошуку нових ринків збуту своєї продукції [74, с. 3 – 4]. Об’єктивним фактором як того періоду так і сучасності була закритість Європейських та американських ринків для продукції центрально – європейських держав. Тому для збуту угорських товарів більш перспективним був східно – європейський ринок, зокрема український. Україна ж в цей час була зацікавлена у своєму швидкому визнанні як сусідніми державами так і усім світовим товариством.
Про винятковий інтерес Угорщини до встановлення контактів з Україною свідчить те, що у вересні 1990 р. президент Угорщини Л. Гьонц відвідав Україну з офіційним візитом, заклавши підвалини міцних угорсько – українських відносин. Вже через кілька місяців, а саме наприкінці травня 1991 р., Угорщина і Україна підписали ряд міждержавних угод, що стосувалися різних галузей міждержавних відносин. Особливістю угорсько – українських відносин цього періоду є бажання обох держав врегулювати насамперед гуманітарні питання. Об’єктивно це було обумовлено низкою проблем, що потребували негайного вирішення. Першою з них була проблема становища національних меншин, оскільки так склалось уже історично українська громада в Угорщині і угорська в Україні проживають досить компактно і потребують особливого підходу з боку держави. З метою