Разом з тим не можна заперечувати, що в давньосхідних цивілізаціях у релігійній масовій свідомості існувало особливе містичне відношення до влади, царственості, володареві.

Визнання вищого, божественного авторитету, що органічно випливає із сущого світу, а, отже, і необмежених деспотичних повноважень правителя, було основним елементом східної духовної культури, релігійної ідеології, що визначає значною мірою різні сторони життєдіяльності давньосхідних суспільств. З урахуванням цих обставин варто розрізняти поняття "східна деспотія" у культурно-цивілізаційному, соціально-історичному і формально-юридичному змістах.

Виступаючи як і всяка інша держава знаряддям соціально-класового панування, давньосхідна монархічна держава була покликана разом з тим виконувати функції, зв'язані з координацією розрізненого общинного виробництва, із забезпеченням насущних умов його розвитку. При відсутності або слабкому розвитку ринкових відносин держава з її адміністративно-командним апаратом виконувала особливі контрольно-регулюючі функції, що і забезпечувало виняткове місце і значення керуючої верхівки в східному суспільстві.

Але не менше значення мала діяльність владних структур, держави по підтримці релігійно-культурної єдності давньосхідних суспільств, забезпечуваного на основі збереження їхніх самобутніх, фундаментальних цінностей. Значення цілеспрямованої консервації, зміцнення релігійної ідеології в давньосхідних суспільствах також визначалося значною мірою слабістю економічних зв'язків, майже повною відсутністю ринкових відносин при натуральному характері общинного виробництва. Релігійна ідеологія, що грає важливу роль у підтримці єдності того або іншого східного суспільства, будувалася на основі різних морально-етичних, релігійних цінностей, але незмінно відводила особливе місце "сполучній єдності" - правителеві.

Так, наприклад, ще в древнім царстві (III тисячоріччя до н.е.) єгипетським фараонам став привласнюватися священний титул "сина бога Сонця", виробляється особливо урочистий ритуал їхнього поховання. Як символ величі фараонів будувалися знамениті піраміди, що придушували уяву людей, уселяли їм священний страх і повагу перед троном. У Древньому Єгипті значний сектор господарської діяльності державних чиновників, жреців був так чи інакше зв'язаний із заупокійною службою навколо гробниць фараонів. "Ти Ра (бог Сонця), твій образ - його образ, ти небожитель" говорилося про юного Тутанхамона в одному з древніх єгипетських папірусів. Єгипетський цар - хоронитель життя на землі, без нього неможливе життя й у загробному світі. Віддаючи сили на зведення величних гробниць фараонів, єгиптяни піклувалися і про власне посмертне існування.

І в Древній Індії, і в Древньому Вавилоні, незважаючи на їхні історичні особливості, царі також незмінно звеличувалися. Їхні імена ставилися поруч з іменами богів. У Вавилоні цар з'являється людиною, що, однак, у силу своєї вибраності богами наділена божественною царственістю, що піднімає її над людьми.

У масовій свідомості правителі наділялися всесильними, деспотичними повноваженнями не тільки в силу божественного характеру своєї влади - царственості, але й у силу одноособової ролі, що відводиться їм, у підтримці безпеки, правосуддя, соціальної справедливості в суспільстві. Стійкість патріархально-общинних відносин, на базі яких розвивалися ранні державні деспотичні режими, формувала в суспільній свідомості образ правителя-батька, захисника слабких і знедолених. Наприклад, конфуціанство - пануюча ідеологія Древнього Китаю - прямо переносило лад великої патріархальної родини на все китайське суспільство, на чолі якого стояв імператор.

Список літератури

История государства и права зарубежных стран. Часть 1 / Под ред. проф. Крашенниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М.: Норма, 1996. – 480с.

Политология: Политическая теория, политические технологии. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 559с.

Нерсесянц В. С. Право и закон: из истории правовых учений. - М.: 1983.

Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. - М.: 1993.

Общая теория права и государства / Под ред. Лазарева В.В. - М.: 1994.