Традиційна легітимність ґрунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам тради-ційної політичної культури.

Харизматична легітимність передбачає визнання винят-кових рис і здібностей політичного лідера; вона найбільш нестабільна через такі обставини: по-перше, виникає про-блема спадкоємності влади, оскільки немає ким замінити харизматичного лідера; по-друге, збереження харизми ви-магає від політичного лідера поєднання двох несумісних принципів — уникнути «косності» і не втратити «любові» народу; по-третє, зміна харизматичного лідера може приве-сти до зміни політичної системи.

Правничо-раціональна легітимність випливає з визнан-ня суспільством політичних дій у рамках існуючої систе-ми права.

Легітимність на засадах участі передбачає обґрунтування ідеологією і практикою існуючої політичної системи необхідності широкої участі громадян у діяльності полі-тичних інститутів і їхню віру в можливість впливати на владу.

Раціонально-цільова легітимність виходить з переконан-ня, що політична система лише тоді є сприятливою і гідною підтримки, коли вона забезпечує виконання поставлених цілей.

Соціально-евдемонічна легітимність полягає у здатності політичної системи забезпечити населенню високий рівень життя і створити ілюзію її піклування про добробут народу.

Національно-патріотична легітимність визначає націо-нальні символи, ритуали, міфи, успадковані від попередніх національно-державних утворень.

Проте жодна легітимна система не ґрунтується тільки на одному виді легітимності, а поєднує, як правило, декілька. Підкреслюючи важливу роль легітимності у забезпеченні функціонування влади, треба зазначити, що, по-перше, сучасні тоталітарні режими зберігали владу не на підставі легітим-ності, а на підставі тотальної ідеології та поліцейського те-рору, по-друге, деякі режими, особливо в країнах третього світу, тримаються на кланових зв'язках «керівників» і ке-рованих.

До сказаного слід додати, що сучасні типи легітимності переважно ґрунтуються на раціональних основах, тобто у масовій свідомості домінують ті, які передбачають визнан-ня влади в силу конституції й законів, а також її здатності ефективно виконувати свої функції, віру в те, що характер влади і соціальні наслідки її управлінського впливу ціл-ком залежать від громадян.

Джерелами легітимації влади є:*

участь громадян в правлінні, що створює відчуття причетності людей до політики, здійснюваної органами влади;*

легітимізація шляхом адміністративної, економічної, військової, освітньої та іншої діяльності влади. Легітимність влади у цьому випадку за лежить від ефективності такої діяльності;*

легітимізація шляхом застосування сили; чим нижчий рівень легітимності, тим сильніший примус.

Проблема легітимації є важливою для будь-якого політичного режиму Навіть диктатори не можуть безмежно будувати свою владу виключно на насильстві. Найбільшим потенціалом легітимності володіє демократичний режим. Таким чином проблема легітимації має важливе значення для політичної влади і суспільства, вона є однією із найважливіших проблем політичної науки.

Список використаної літератури

Брегета А.Ю. Основи політології. – К., 2000.

Гелів С.Д., Рутар С.М. Основи політології. – К., 1999.

Кудряченко А.І. Основи політології : Методичні матеріали та рекомендації до вивчення вузівского курсу . – К.,1997.

Піча В.М. Політологія. – К., 1999.

Политология : Курс лекций \ Под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр 1996.

Політологічний енциклопедичний словник : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . –К.: Генза,1997.

Політологія / За ред. О.В. Бабкіної. – К., 2001.