Регулювання науково-технічного прогресу та інноваційна політика держави

1. Сутність державної науково-технічної політики

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та зміни і доповнення до інших законодавчих актів, які мають забезпечити впровадження цього закону в життя, дають гарантії функціонування науки як сфери діяльності.

Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічних розробках.

Розвиток науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів. Цим зумовлена потреба державної підтримки науки як джерела економічного зростання і складової національної культури та освіти. Цілеспрямована політика у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки дає змогу повніше задовольняти соціальні, економічні, культурні та інші потреби суспільства.

Закон закладає засади переходу від базового до переважно цільового фінансування науки, чітко розмежовує функції Президента, Кабінету Міністрів, парламенту та інших структур у забезпеченні життєдіяльності науки.

На законодавчому рівні закріплено норму фінансування наукової та науково-технічної діяльності цивільного призначення.

Науково-технічна політика визначає основні цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері. Науково-технічна діяльність охоплює фундаментальні й прикладні наукові дослідження, а також доведення її результатів до стадії практичного використання. Держава покликана створювати сучасну інфраструктуру науки і готувати науково-технічні кадри, надавати державне фінансування та пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довготермінових державних науково-технічних програм, підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Держава також веде статистику у науково-технічній сфері, забезпечує створення ринку науково-технічної продукції, оцінює науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, провадить експертизу науково-технічних проектів, налагоджує науково-технічне співробітництво з іншими державами.

Головні принципи державної науково-технічної політики:

демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;

врахування вимог екологічної безпеки;

підтримка (першочергова) науково-технічних робіт, що забезпечують вирішення найважливіших проблем розвитку України шляхом відбору науково-технічних пріоритетів;

збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;

підтримка конкуренції і підприємництва у науково-технічній сфері;

створення і розвиток ринку науково-технічної продукції;

участь науково-технічної громадськості у формуванні та реалізації державної науково-технічної політики.

Функції з реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державного управління і недержавні структури, які в сукупності можна розділити на п'ять рівнів:

I рівень - Верховна Рада України;

II рівень - Кабінет Міністрів України;

III рівень - міністерства, відомства та інші центральні органи управління;

IV рівень - місцеві органи державної влади і управління;

V рівень - організації, установи та підприємства, що беруть участь у провадженні науково-технічної політики.

Верховна Рада України визначає головні цілі, напрями та правові основи діяльності у науково-технічній сфері, обсяги бюджетного фінансування наукових досліджень, відрахувань бюджетних коштів до Державного фонду фундаментальних досліджень. Державного інноваційного фонду та розміри державного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів для забезпечення науково-технічної діяльності; затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, перелік національних програм та обсяги фінансування кожної з них; створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній політиці.

Кабінет Міністрів України веде розподіл коштів бюджету, призначених для фінансування наукових досліджень, використання Державного інноваційного фонду та інших державних фондів, організовує розробки національних та державних науково-технічних програм, створює механізм їхньої реалізації; контролює організацію, координацію і виконання робіт щодо створення сучасної інфраструктури науково-технічної діяльності, визначає порядок формування і використання для цього позабюджетних фондів, розробляє економічні, правові та організаційні механізми стимулювання НТП, укладає міжнародні угоди у сфері науково-технічного співробітництва.

Міністерства та відомства провадять науково-технічну політику у підпорядкованій галузі. Центральними органами державного управління України, що виконують функції управління розвитком науки і техніки, є Міністерство економіки (зведений відділ економічних реформ та науково-технічної політики) і Міністерство у справах науки і технологій. До організаційних структур, які беруть участь у провадженні державної науково-технічної політики, належать сертифікаційні служби, організації науково-технічної експертизи, інформації, республіканські та місцеві інноваційні фонди, їхня діяльність спрямована на підтримку науково-технічної сфери. Схема взаємовідносин між учасниками інноваційного процесу в Україні показана на рис. 1.

Рис. 1. Схема взаємовідносин учасників інноваційного процесу.

Зв'язки: 1 - координаційні: 2 - жорстко підпорядковані

Науково-технічну діяльність загальнодержавного значення фінансують з бюджету та державних позабюджетних фондів. Для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні формується Державний інноваційний фонд. Інші види науково-технічної діяльності провадять з власних та залучених коштів усіх суб'єктів науково-технічної сфери.

2. Пряме державне регулювання розвитку науки і техніки

Пряме державне регулювання науково-технічної діяльності провадять за допомогою таких форм і метод їв, визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки формування і реалізація національних, державних та міждержавних науково-технічних програм, формування і розміщення державного замовлення, бюджетне фінансування певних видів науково-технічної діяльності, проведення державної науково-технічної експертизи, створення системи науково-технічної інформації, ведення патентно-ліцензійної діяльності, проведення метрології, стандартизації та сертифікації продукції у науково-технічній сфері, формування та заохочення науково-технічних кадрів.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на підставі комплексного прогнозу соціально-економічного та науково-технічного розвитку держави визначає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів.

Прогнозування забезпечують державні інституції: головні інститути міністерств і відомств разом з інститутами НАН України.

Державні органи та наукові організації розробляють відповідну концепцію з визначенням цілей, очікуваних економічних і соціальних результатів, структурних змін у виробництві та обґрунтовують потрібні для цього ресурси. Концепцію розглядає Кабінет Міністрів України, схвалена концепція є основою для формування державних науково-технічних програм наукових досліджень, створення та освоєння нових видів техніки і технології.

Державні науково-технічні програми є головними засобами реалізації національних програм та пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Їх формують і реалізують на підставі