"Верховна Рада України як орган законодавчої влади"

Зміст

Вступ

Конституція України 1996 р. вперше в історії української конституційної правотворчості інституціювала єдиний загальнонаціональний представницький і законодавчий орган України — Верховну Раду України — парламент (ст. 75).

Парламент — невід'ємний атрибут кожної демократичної держави і є загальнонаціональним представницьким органом влади країни, який обирається населенням (корпусом виборців), а інколи частково призначається. Це — загальновизнане положення світового конституціоналізму.

В якості державно-правового інституту парламент має багатовікову історію. Його виникнення сягає XII—ХІІІ ст. Першими були англійський парламент та іспанські кортеси. Історія сучасного парламенту починається з епохи буржуазних революцій, і за всі часи парламент був і залишається найважливішою формою опосередкованого здійснення народом належної йому влади. Іншого механізму світова цивілізація не винайшла.

Парламентаризм — фундаментальна цінність світової цивілізації. Ось чому неможливо переоцінити значення такої історичної констатації, як визначення Верховної Ради України парламентом. Конституювання загальнонаціонального представницького органу українського народу парламентом — необхідна передумова і водночас гарантія становлення і розвитку парламентських інститутів в Україні як на сучасному етапі, так і на майбутнє. Важливість і необхідність проведення курсу на їх зміцнення обумовлена тим, що парламентаризм є одним із стрижневих показників і водночас підтримкою свободи людини і свободи суспільства, демократичного розвитку країни.

Метою даної роботи є дослідження конституційно-правового статусу Верховної Ради України як органу законодавчої влади, а саме: вивчення місця і ролі Верховної Ради в системі органів державної влади України, її структури та складу, а також компетенції Верховної Ради України.

1. Верховна Рада України – парламент України

1.1. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

Доктрина поділу влад, яка базується на принципі відносної автономності та необхідного для забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків суспільства паритету гілок влади, одночасно виходить із визнання певного пріоритету законодавчої гілки влади. Це обумовлюється тим, що інші гілки влади (виконавча і судова), хоч і мають власну, чітко окреслену Конституцією сферу діяльності, але в кінцевому підсумку здійснюють свою діяльність на основі виконання закону.

Законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народна
законотворчість - прийняття законів шляхом референдуму - явище, яке трапляється в законодавчій практиці надзвичайно рідко, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводилися. Це положення має принципове, вихідне значення в аналізі місця та ролі Верховної Ради України в системі органів державної влади. Так, згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада
України - парламент - є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Новий конституційно-правовий статус Верховної Ради України суттєво відрізняється від встановленого Конституцією України 1978 року та Конституційним Договором від 8 червня 1995 року. Ця відмінність полягає в тому, що:

1. Уперше з часів УНР (Конституція УНР від 29 квітня 1918 року) представницький законодавчий орган України конституйований як парламент. Застосування терміна «парламент» до Верховної Ради України свідчить про сприйняття ряду основних положень доктрини парламентаризму, під чим розуміють систему правління, що характеризується чітким розмежуванням законодавчої і виконавчої функцій при формальному верховенстві представницького законодавчого органу – парламенту - у відношенні до інших органів державної влади Конституционное (государственное) право: Справочник / Под. Ред. В.И. Лафитского. – М.: Юристъ, 1995. –
с. 106.

. Звичайно, це не передбачає буквального відтворення в сучасних реаліях України всієї системи парламентаризму в повному обсязі. При визначенні конституційно-правового статусу Верховної Ради України були враховані особливості, обумовлені існуванням квазіпрезидентської форми правління в Україні. Така форма правління, в основу якої покладено модель «жорсткого поділу влад», заперечує один із найважливіших принципів парламентаризму - верховенство парламенту над [виконавчою владою (урядом). Так, згідно з ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України, але кінцеве рішення щодо його відставки може прийматися лише Президентом України (п. 9 ст. 106, ч. 6 ст. 115 Конституції України).

2. Конституція України 1996 року визначає статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні, тоді, як попередня Конституція 1978 року (ст. 93) і Конституційний Договір (ч. 1 ст. 6) конституювали Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади України. Це означає, що згідно з новою Конституцією України ніякої іншої законодавчої влади і відповідно органів, що б її здійснювали, в Україні немає. Верховна Рада Автономної Республіки Крим - орган законодавчої влади АРК згідно з Законом України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 року (ст. 6) - втратила статус законодавчого органу і конституйована як представницький орган АРК. Відповідно, її позбавлено права приймати нормативно-правові акти у формі закону, а всю законодавчу діяльність в Україні зосереджено виключно у Верховній Раді України.

Парламент (англ. parliament від фр. раrler - говорити) - родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького і законодавчого органу в демократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює на постійній основі (паралельна назва - легіслатура). Попередниками парламентів були державні установи представницького характеру Стародавньої Греції та Риму (наприклад, рада п'ятисот в Афінах). У ХІІ-ХІУ ст. у країнах Європи виникають станово-представницькі установи, які певною мірою обмежували владу монарха (наприклад, іспанські кортеси, генеральні штати у Франції, рада королівства в Англії). Проте історія сучасного парламенту як загальнонаціонального представницького і законодавчого органу починається лише після буржуазних революцій XVII-XVIII ст.

Сучасному парламенту, в тому числі і Верховній Раді України, притаманні такі ознаки:

по-перше, це загальнодержавний орган, що наділений верховною