по-друге, парламент діє в системі колективного прийняття рішень - це обов'язково колегіальний орган, що складається з парламентаріїв (Верховна Рада України - з народних депутатів України), чисельність яких має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру;

по-третє, як представницька установа парламент здійснює свою діяльність згідно з належними йому правами, а не в силу будь-яких розпоряджень, наданих йому будь-ким іншим;

по-четверте, формується парламент (у повному складі або частково, наприклад, лише нижня палата) на виборних засадах - шляхом вільних виборів, які проводяться на основі дотримання загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, що забезпечує його легітимний характер;

по-п'яте, парламент - це орган загальної компетенції, до його відома віднесене широке поле питань, які потребують законодавчого регулювання, він бере участь у реалізації практично всіх функцій держави.

Конституційно-правовий статус парламенту значною мірою обумовлюється тим, яка модель організації влади і - відповідно - форма правління, реалізована в тій чи іншій країні. Відповідно до цього можна виділити такі типи парламентів:

1. Парламенти в країнах, де в основу організації державної влади покладено модель «гнучкого поділу влад» (за класифікацією Н. Полсбі - парламенти типу арени Норман Орстін. Роль законодавчої влади в демократичному суспільстві. - Viena: USIS, 1995.- — Б. м.: Б. в.,
1994. — с. 5.). Парламент такого типу відіграє вирішальну роль у формуванні уряду, який несе перед ним політичну відповідальність, а в разі неспроможності сформувати уряд його повноваження можуть бути достроково припинені. При цьому діяльність парламентів типу арени значною мірою зводиться до обговорення ідей та напрямків політики, що формується урядом. Подібні парламенти функціонують у країнах з парламентськими формами правління (наприклад, Велика Британія, Італія, Молдова).

2. Парламенти в країнах, де організація державної влади будується відповідно до моделі «жорсткого поділу влад» (за класифікацією Н. Полсбі - перетворюючі (трансформуючі) законодавчі органи або парламенти типу конгресу Там само. – с. 5.). Такі парламенти існують у країнах з президентською (дуалістичною) формою правління, яка характеризується відсутністю інститутів парламентської відповідальності виконавчої влади та розпуску парламенту. При цьому, головним завданням подібних парламентів є законодавча діяльність, визначення основних напрямків політики держави, тобто безпосереднє перетворення ідей в закони - звідси й їх назва: перетворюючі або трансформуючі парламенти. Виконавча влада за таких умов може ініціювати певний політичний курс, але кожного разу «він має апробуватися на міцність і розсудливість» у парламенті Боботов С. В. Жигачев И. Ю. Введение в правовую систему США.- М.: НОРМА, 1997. - с. 50..

3. Парламенти в країнах, де існує змішана форма правління, тобто в основу організації державної влади покладено елементи як моделі «гнучкого», так і моделі «жорсткого» поділу влад, - парламенти змішаного типу Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – с. 510..

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України обумовлений визначеною Конституцією України змішаною (президентсько-парламентською або квазіпрезидентською) формою правління і характеризується такими суттєвими рисами:

1) підзвітністю і підконтрольністю уряду (Кабінету Міністрів України) парламенту;

2) наявністю у глави держави (Президента України) досить широких повноважень, пов'язаних з діяльністю парламенту (законодавча ініціатива, право розпуску Верховної Ради України, право вето тощо).

Це дозволяє віднести Верховну Раду України до парламентів змішаного типу. Функції Верховної Ради України пов'язані з особливостями її конституційно-правового статусу як парламенту змішаного типу, можна виділити законодавчу, установчу та контрольну функції. У сучасній літературі також звертається увага на освітню та ідеологічну функції парламенту Норман Орстін. Роль законодавчої влади в демократичному суспільстві. - Viena: USIS, 1995.- — Б. м.: Б. в.,
1994. — с. 2..

За характером функцій, які здійснюються парламентами, їх поділяють на активні, реактивні, маргінальні та мінімальні Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – с. 531..

До активних відносять парламенти, які відіграють значну роль як у прийнятті законів, так і у формуванні уряду та контролі за його діяльністю (наприклад, Конгрес США). На діяльність реактивних парламентів значний вплив мають уряди, хоча парламент зберігає значні повноваження з контролю за виконавчою владою (наприклад, парламенти Великої Британії, Канади, Австралії). Маргінальними є парламенти, які фактично повністю контролюються виконавчою владою, в силу чого їх внесок у формування політики досить незначний (наприклад, Марокко, Йорданія). Нарешті, мінімальні парламенти - це органи, які виконують лише декоративну функцію, утворюються з метою надання видимості легітимності існуючому режиму (парламенти «радянського» типу).

Зрозуміло, що органи, віднесені до третьої і четвертої груп, лише умовно можуть називатися парламентами, оскільки порядок їх формування, характер компетенції та організаційні принципи і форми роботи не мають нічого спільного з парламентаризмом, це, швидше, квазіпарламенти. За такою класифікацією Верховну Раду України на основі аналізу її конституційно-правового статусу можна віднести до активних парламентів.

1.2. Чисельний склад і структура парламенту України

Чисельний склад парламенту визначається з урахуванням різновекторних чинників. Так, з одного боку, чисельність парламенту (його нижньої палати) має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру, а для того, щоб парламент виступав реальним представником народу (представницьким мандатарієм нації Дюги Л. Конституционное право. - М., 1908. - с. 416.

), до його складу мають входити відносно багаточисельні об'єднання парламентарів (депутатські групи та фракції"), які б відображали інтереси значних прошарків суспільства. Крім того, чисельність парламенту має забезпечити можливість формування його робочих органів (комітетів та комісій), які здійснюють законопроекту та контрольну діяльність. З другого боку,