державної статистики та інформатики; територіальний устрій України; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; правовий режим державного кордону; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; організація і порядок проведення виборів і референдумів; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються також: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів; порядок використання і захисту державних символів; державні нагороди; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні свята; порядок утворення і функціонування вільних" та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. Законом України також оголошується амністія.
Висновки
У підсумках хочу наголосити, що згідно з концептуальною ідеєю парламентаризму представницький орган народу будь-якої країни є парламентом тільки за умови, коли він конституційно і практично володіє комплексом прерогатив, важливих сфер, до яких відносяться прийняття законів, бюджету, структуроутворювальна і контрольна функції. Уразі відсутності перерахованих прерогатив, представницький орган народу не виступає парламентом незалежно від конституційного найменування.
Аналізуючи діючу конституційну модель Верховної Ради України, відзначимо, що, по-перше, нормативне визначення Конституцією України Верховної Ради України парламентом не одержало адекватного наповнення і забезпечення конкретними конституційними гарантіями, положеннями, процедурами і можливостями. По-друге, еволюція Верховної Ради України в напрямі парламентаризму на базі сучасних конституційних основ надзвичайно ускладнена, тому що Конституція України не гарантує Верховній Раді України рішення нею всіх питань, що належать до виняткової компетенції парламенту. А за відсутності таких гарантій парламент будь-якої країни представляє собою безвладне, безплідне утворення. Україна ж потребує системи парламентаризму як укорінення парламентських прерогатив у повсякденній діяльності державних органів, що є вираженням і водночас підтримкою свободи людини, суспільства і демократичного розвитку держави. Тому підвищення конституційно-правового та фактичного статусу Верховної Ради України становить центральну складову конституційної реформи.
Звідси випливає, як важливо і актуально сьогодні осмислити проблеми життєдіяльності українського парламенту. Аналіз відповідної проблематики сприятиме розвиткові теоретичного забезпечення республіканського парламентаризму, реалізації Конституції, а також допоможе подальшому розширенню і зміцненню правового фундаменту організації і діяльності Верховної Ради.
Використана література
Конституція України. - К.: Освіта і культуpа, 1999. — 37 с.
Авер'янов В. Б., Бойко В. Ф., Борденюк В. І., Ворсіанов Г. Т.,
Гринчишин В. А. Коментар до Конституції України / Верховна Рада України; Інститут законодавства / В.Ф. Опришко (ред.). — К., 1996. — 368с.
Байрачна Л.К., Журавський В.С., Колісник В.П., Кушніренко О.Г.,
Лукаш С.Ю. Конституційне право України: Підручник для студ. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ю.М. Тодика (ред.), В.С. Журавський (ред.). — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. — 542с.
Боботов С. В. Жигачев И. Ю. Введение в правовую систему США.- М.: НОРМА, 1997. - 333 с.
Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины. — Симферополь: Доля, 2000. — 334 с.
Дюги Л. Конституционное право.- М., 1908.
Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС: Порівняльний аналіз / Володимир Ховхун (пер.з фр.). — К. : Основи, 1996. — 420с.
Конституционное (государственное) право: Справочник / Под. ред.
В.И. Лафитского. – М.: Юристъ, 1995.
Конституционное право. Учебник. Отв. ред. А. Е. Козлов. — М.: БЕК,
1996. — 446 с.
Кравченко Віктор Віталійович. Конституційне право України: Навч. посібник. — К. : Атіка, 2000. — 318с.
Кривенко Л. Т. Верховна рада України.— К.: Ін Юре, 1997.— 47 с.
Норман Орстін. Роль законодавчої влади в демократичному суспільстві. - Viena: USIS, 1995.- — Б. м.: Б. в., 1994. — 15 с.
Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Городецький О.В., Корнієнко М.І.,
Кравець Є.Я. Конституційне право України: Підруч. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В.Ф. Погорілко (ред.). — 3.вид. — К. : Наукова думка, 2002. — 731с.
Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – 728 с.
Тацій В.Я., Погорілко В.Ф., Тодика Ю.М., Бурчак Ф.Г., Грошевой Ю.М. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. юрид. закладів і фак. / Академія правових наук України; Українська Правнича Фундація /
В.Я. Тацій (ред.). — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 376с.
Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підруч.. — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 535с.
Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. — М.: Юристъ, 2001. — 622 с.
Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз. — К. : Програма Л, 1995. — 136 с.