оптимальне поєднання класового й загальнолюдського, універсального й національного;—

гуманістична спрямованість, подолання технократизму, насильства, злочинності;—

демократизм і моральність у здійсненні політики;—

громадянськість і патріотизм.

Перехід до чесної та гуманної політики е складним і довготривалим процесом, тісно пов'язаним із корінними змінами у свідомості мас, особливо в тих країнах, які знаходяться в стадії переходу від тоталітаризму до демократії, від закритих до відкритих суспільств. Нині ж під час вироблення та реалізації політики важливо враховувати такі основні чинники:—

конкретно історичні умови розвитку того чи іншого соціуму, геополітичні умови й географічне розташування тієї чи іншої держави;—

рівень участі чи відчуження населення щодо влади й державно-суспільних справ;—

спрямованість національної ментальності, рівень розвитку політичної та правової свідомості;—

етнонаціональний і демографічний чинники суспільного розвитку;—

відповідність політичних ідеалів і завдань історичній традиції, політичним цінностям даного суспільства, а також принципам гуманізму й соціальної справедливості;—

реальна міжнародна ситуація і ставлення до даної держави світової громадськості.

В Україні на нинішньому етапі її політичного розвитку найбільш характерною прикметою є те, що держава, українське суспільство перебувають в перехідному стані свого розвитку, в умовах боротьби між старим, віджилим і новим, що народжується. Ускладнює ситуацію те, що в Україні переплітаються два різнорідні процеси. По-перше, здійснюється перехід від стану одного з регіонів наддержави до статусу самостійної держави. По-друге, руйнується стара авторитарно-бюрократична система, і одночасно робляться спроби утвердити нову модель суспільного розвитку, основними характеристиками якої повинні стати: змішана економіка, політичний плюралізм, громадянське суспільство, права і свободи особистості.

Найбільш помітні позитивні зрушення сталися на терені державотворення. За кілька років незалежності Україна створила основні атрибути держави, зокрема, Конституцію, в якій заявила про себе як «суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Значно зріс рівень політичної свободи громадян. Почалося становлення реальної багатопартійності, зароджується вільне підприємництво. Хоча через низку об'єктивних і суб'єктивних причин перших років незалежності руйнівні процеси в окремих сферах суспільного життя (насамперед в економіці) переважали над конструктивними, в цілому соціально-політичне становище, що склалося в Україні, може бути охарактеризоване як відносно спокійне, щоправда, зі збереженням значного рівня соціальної та політичної напруженості. До політичних причин такого стану слід віднести: нерозвиненість політичних та організаційних структур, відсутність дійових політичних партій; низький рівень політичної культури населення; довго тривалість ситуації нежиттєздатного поєднання елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влади; невизначеність принципів зв'язку між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади; низький рівень концептуального обгрунтування ідеї державності України та вкорінення її у свідомості всіх верств населення.

Література

В.П.Пугачев, А.И.Соловьев. Введение в политологию. М., 2000.

Е.Вятр. Социология политических отношений. М., 1979.

К.С.Гаджиев. Политическая культура: концептуальный аспект. - Полис, 1991, N 6.

Общая и прикладная политология: Учебное. / Под общей редакцией В.И. Жукова, Б.И. Краснова. – М.: МГСУ; Изд-во “Союз”, 1997.

Основы политической науки. Учебное пособие под ред. В.П.Пугачева. Москва, 1993.

Політологія / за ред. Бабкіної О.В., Горбатенка В.П. – К, 1998р

Рябов С.Г. / Політологічна теорія держави. – К., 1996р.

Ш.Авинери. Партии, социально-культурная медиация и роль гражданского общества. - Полис, 1994, N 1.