При розгляді таких справ суддя оцінює докази, вислухує пояснення особи, що скоїли правопорушення, перевіряє законність залучення особи до адміністративної відповідальності, вирішує повноту й обґрунтованість представлених доказів про правопорушення, перевіряють законність дій працівників міліції і вирішують питання про правомірність залучення особи до адміністративної відповідальності.

У випадку встановлення порушення закону або неповноти представлених доказів у справі, а також і недоліків, що не дозволяють прийняти правильне рішення суддя повертає матеріали про правопорушення в орган внутрішніх справ із указівкою на необхідність усунення виявлених порушень і недоглядів у справі.

У тих випадках, коли з представлених у суд матеріалів не вбачається складу адміністративного правопорушення, суд (судді) справа припиняє і повідомляє органові внутрішніх справ про допущені порушення законності.

Таким чином, вище названі основні форми контролю за дотриманням законності за административно-юрисдикційною діяльністю. У той же час існує інший спосіб забезпечення законності - оскарження незаконних дій суб'єктів адміністративної юрисдикції.

Висновок

З усього сказаного вище випливає, що зміцнення законності в діяльності юрисдикційних органів - одна з актуальних задач .

Можна виділити ряд найбільш актуальних теоретико-практичних задач,

рішення яких, безумовно буде сприяти зменшенню неправомірних адміністративно-юрисдикційних дій, зміцненню режиму законності і державної дисципліни на всіх рівнях системи суб'єктів адміністративної юрисдикції.

По-перше, необхідно далі розвивати правотворчу активність законодавчих органів.

По-друге, законом повинні бути чітко (а не загалом ) визначені обов'язки і права (компетенція) кожної ланки у всій системі адміністративно-юрисдикційних органів.

По-третє, необхідно удосконалювати стиль і методи контролю і нагляду за тим, як суб'єкти адміністративної юрисдикції виконують розпорядження законів. Активність і правова кваліфікованість контрольного і наглядового механізму найважливіша умова дієвості законів, попередження порушень змісту правових розпоряджень, запобігання відомчість їхнього тлумачення.

По-четверте, необхідність подальшого підвищення професіоналізму всіх суб'єктів адміністративної юрисдикції.

Професіоналізм містить у собі відмінне знання адміністративного законодавства по справах про адміністративні правопорушення, методики і тактики проведення як окремих адміністративно-процесуальних дій, так і розгляд усього справи в цілому, гарне знання психології й уміння застосовувати її закони в адміністративно-юрисдикційній практиці.

Крім того, професіоналізм жадає від працівника юрисдикційного органу високої культури, людяності, чуйності у відношенні всіх учасників процесу, чуйність до їхніх прохань, клопотань, природно, що все це повинно бути в рамках закону.

Найважливішим резервом подальшого зміцнення контролю і нагляду за

законністю в керуванні є підвищення ролі демократії, що дозволяє залучити до активної діяльності юрисдикційних органів велике число трудящих. Важливо почувати активність громадян, що беруть участь у контрольній і наглядовій роботі на суспільних початках. Разом з цим необхідно істотно поліпшити навчання правовим знанням.

Контроль і нагляд за тим як дотримуються, виконуються, застосовуються закони й інші правові акти, можуть і повинні здійснювати люди, що усвідомили собі їхній зміст і зміст.

Література:

Конституція України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Цивільний процесуальний кодекс України.

Закон України „Про судоустрій в Україні” від 07.03.2002 р.

Закон України „Про державну службу” від 15.12.1993 р.

Державне управління. Навч. посібник. К., 2002 р.

Адміністративне право Ккраїни. Навч. посібник. К., 2003 р.