Законодавство і державний бюджет в Федерально-Державній і Земсько-Державній Організаціях покладаються на парламентські Установи, котрі складаються з громадян через загальні вибори. Маєтковий ценз, як умова для активного і пасивного виборчого права, виключається.

Забезпечується державна автономія повітів, в окремих Землях і муніципальна автономія громад.

До компетенції Федерально-Державної Організації належать наступні справи:

1) представництво Республіки у відносинах з чужоземними державами, обмін дипломатичними місіями і консульствами з іноземними урядами, укладання міжнародних договорів в справах політичних, справах мирного міжнародного співжиття та про міжнародний третейський суд. Право окремих земель на безпосередні відносини з іноземними урядами визначається особливою постановою в конституції та окремими Федерально-Державними законами.

2) організація і утримання військових сил та розпорядження ними для охорони Республіки від зовнішньої і внутрішньої небезпеки, призначення командного складу для цих сил, оголошення війни, укладення миру.

3) основні права громадян, право руху, друку, спілок і зборів;

4) підданство, натуралізація іноземців, еміграційна справа;

5) ставлення цивільної влади до релігійних об'єднань;

6) унормування ваги і міри, грошовий оборот, законодавство про банки, емісійні банки;

7) пошта, телеграф і телефон;

8) залізничне законодавство;

9) Сухопутні і водяні шляхи, що проходять через декілька Земель; мореплавство, маяки та ін.;

10) митна та карантинова справа, товарові склади;

11) охорона та насаджування лісів;

12) піклування про торгівлю та всі галузі промисловості;

13) охорона праці та страхування;

14) вексельне, торговельне, морське і конкурсне право;

15) законодавство про патенти на право винаходу, про фабричні торговельні марки та авторське право;

16) закони про право- та дієздатність осіб, про опіку над малолітніми, психічно хворими, про право зобов'язань і шлюбне право та про акти цивільного стану;

17) визначення умов зобов’язуючої сили на всій території Республіки, актів і документів, виданих в окремих Землях;

18) визначення умов для виконання рішень по цивільним справам судами одних Земель на території інших;

19) видача кримінальних злочинців між окремими Землями;

20) заходи щодо санітарії і гігієни;

21) управління різного роду майном, що належить Федерально-Державній Організації;

22) встановлення різних податків і оплат (мит) на покриття видатків Федерально-Державної Організації;

23) Складання щорічного бюджету прибутків і видатків по фінансовому господарству Федеральне-Державної Організації;

24) Контроль над фінансовим господарством Федерально-Державної Організації;

25) Встановлення відповідних адміністрацій них, фінансових, контроль-них, військових та судових установ.

Стосовно прав і свобод громадян О. Ейхельман наголошував, що обмеження цих прав і свобод можуть бути зроблені законами лише з метою охорони безпеки держави, безпеки громад-ської і безпеки самої особи, а також як кара за вчинений громадянином злочин. Обмеження свободи особи на підставі законів визначаються в кожному окремому випадку за постановою судової влади і лише в виняткових, точно визначених законом, випадках. Обмеження свободи особи на короткий термін може статися за розпорядженням адміністративної влади. Закономірна необхідність такого адміністративного заходу має бути перевірена Судом, коли того вимагатиме обмежена в правах особа або її законний представник.

При виконанню актів судової чи адміністративної влади, що мають метою обмежити особисту свободу громадянина, обов'язково повинно суворо додержуватися встановлених законом форм і умов.

О. Ейхельман зауважував, що ніхто не може бути визнаний винним за зраду та державні злочини інакше, як за вироком Суду. Позбавлення повільних та політичних прав може бути тільки тимчасовим.

Згідно до Проекту, арешт за борги не дозволявся. Виняткові суди допускалися тільки у випадках, зазначених в законі, з метою запобігти серйозно погрожуючій державі небезпеці.

Родина (подружжя), як підстава законного життя, існування і розвитку народу, стоїть під охороною закону. Діти при батьках чи опікунах до 17-ти літнього віку підлягають законам про батьківську владу. Воля сумління й віри забезпечується кожному. Не можна нікого примушувати належати до якої побудь віри. Кожний громадянин має незаперечне право за своїм вільним вибором пристати до одної з незаборонених в У.Н.Р. вір і підлягати духовній владі даної віри.

Великого значення О. Ейхельман надавав питанням віри громадян.

За Проектом, після 17 років кожний громадянин заявляє в установу, що буде визначена з цією метою законом в кожній Землі, до якої віри він пристає.
Про всяку зміну віри він також повинен повідомити ту ж установу.

Такі ж заяви обов'язково подаються і тими людьми, що вважають себе поза вірою. Утворення нової віри не забороняється. Але творці повинні зареєструвати в порядку, визначеному законом.

Жодні релігійні догмати у будь-якій із вір не можуть заміняти загальної чинності законів, які видає держава, закономірних вчинків влади та судових вироків.

При додержанні зазначених умов кожній вірі надається право встановлювати свої догмати та організовувати своє церковне життя, а також управління справами та майном своєї релігійної громади. Будь-яка релігійна пропаганда будь-якої віри забороняється під загрозою кари не меншої як ув'язнення на півроку.

Дітей до 17-ти літнього віку виховують в вірі їх батьків. Якщо батьки різної віри, то віра, в якій виховують дітей, визначається батьками по взаємній згоді. Коли такої згоди не досягнуто, то з 5 років синів виховують в вірі батька, а дочок у вірі матері. В останньому випадку діти, коли їм виповниться 12 років, мають право самі вибрати для себе віру за винятком лише переходу з християнської віри в нехристиянську, а також з нехристиянської віри в поганство.

Коли один з батьків визнає себе поза вірою, то дітей виховують у вірі батька, що належить до однієї з вір. Коли батьки обоє визнають себе поза вірою, то діти повинні виховуватися у вірі, до якої належали дід чи бабка, а у відповідних випадках прадід чи прабабка і т.д. Для догляду за релігійним вихованням малолітніх призначається відповідний