Кожна віра має право мати для своїх релігійних відправ церкви чи доми для молитви, що задовольняють загальним вимогам будівництва для таких будинків. В цих помешканнях дозволяється дзвонити в дзвони та виконувати церковну музику. Говорити проповіді в цих помешканнях дозволяється з додержанням загальних умов про прилюдне виголошення промов на зборах.

Кожна віра повинна мати свій статут, заявлений в Міністерстві, що відає справами віри. Про утворення окремої релігійної громади кожної віри на місцях повідомляють відповідну повітову владу.

Православна Церква є автокефальною з своїм Патріархом (у Києві) на чолі. Окремий державний закон, визначаючи загальні основи організації Православної Церкви, повинен охороняти її повну внутрішню автономію та ніяким чином не порушувати її чинних канонічних постанов. Він має точно визначити правове відношення православної церкви до держави.

Регістрація народившихся та померших, що належать до Православної, Греко-Уніатської, Римо-Католицької, Євангелично-Лютеранської або Євангелично-Реформистської віри, після відбуття відповідних релігійних обрядів хрестин чи похорону переводиться відповідними духовними особами в визначених законом метричних книжках і українською мовою. Що ж до осіб інших вір та вважаючих себе поза вірою, то така реєстрація переводиться урядовцем, якому доручено нести акти цивільного стану.

Розвід між подружжям відбувається в судовому порядку на загальних підставах цивільного судового провадження. Але якщо особи погодяться передати справу розводу духовному суду, то справа розводу вирішується духовним судом тієї віри, на яку погодяться особи, що беруть розвід. Провадження справи в духовному суді виключає застосування до тієї справи норм цивільного судового провадження.

Про акти шлюбного розводу, що сталися з постанови духовного суду, цей суд в тижневий термін повідомляє відповідного урядовця, що веде акти цивільного стану.

Кожному громадянину забезпечується право вільно і відкрито перед іншими висловлювати свої думки на словах, у друці та в рукописних примірниках, якщо зміст цих думок не суперечить тим заборонам, що визначаються в законах.

Попередня цензура для друків та концесійна система на видання періодичних друків не може бути встановлена. Попередня цензура може бути встановлена для картин, для театральних вистав та для друкованих видань, що привозяться з закордону. Моделі, технічні креслення, а також промислові малюнки та малюнки з історії природи вільні від попередньої цензури.

Наука, оголошення наукових дослідів і навчання провадиться цілком вільно. Наукові твори, що привозяться з закордону, не підлягають жодній цензурі.

Початкова освіта в межах, визначених програмою Уряду, є обов'язковою для всіх дітей не пізніше як 8 років. За невиконання цієї вимоги відповідають батьки, а в відповідних випадках – опікуни.

Можливість одержати початкову освіту для всіх дітей шкільного віку забезпечується громадами, повітами та Урядом відповідної Землі.

Початкова та середні школи повинні виховувати дітей на засадах моралі та правдивого розуміння громадських обов'язків.

Докладні вимоги що до виконання зазначених обов'язків визначаються законами Парламентів окремих Земель та обов'язковими постановами Повітових та Громадських Рад.

Всі громадські і приватні школи та заклади для виховання перебувають під доглядом Уряду. Навчання в початкових народних школах є безплатним. Для дорослих громадян організовуються загальноосвітні та професійні курси позашкільної освіти.

Всі громадяни обох полів користуються рівними правами перед законом цілком незалежно від того, до якої національності чи віри вони належать. Необхідні обмеження для неповнолітніх, психічно хворих та інших осіб, що мають над собою опікунів, а також для підсудних та засуджених, точно визначаються законами.

Державною мовою в є мова українська. Всі письменні заяви, що подаються в установи, викладаються українською мовою. Якщо громадянин звертається до установи з словесною заявою і не може викласти її українською мовою, він повинен мати свого перекладача.

Судові установи в судовім процесі дають підсудному, свідкам та (компетентним) знаючим особам (експертам), що не уміють говорити українською, державного перекладача, що складає відповідну присягу. Видатки, що зроблені для винагороди перекладача, зараховуються до судових видатків і покладаються на сторони встановленим порядком.

На території держави не дозволяється робити жодних перешкод для заховання і розвитку культури національних меншостей у всіх напрямках, що не загрожують державній цілісності. В школах, які утримуються коштами національних меншостей, обов'язково повинно провадитись навчання українській мові, як шкільній дисципліні, а також навчання українознавству (історії, географії, статистики та природознавства України) в обсягу, визначеному для відповідних шкіл законом.

Коли на зборах всіх товариств та Союзів мають бути виголошені промови або публічні дискусії не українською мовою, то відповідальні розпорядники повинні повідомити про це державну міліцію за п'ять діб наперед. Коли з чинників міліції ніхто не знає тої мови, на якій виголошуватимуться промови чи провадитимуться дискусії на зборах, то міліція має право не дозволити таких зборів, пояснивши причини.

Вхід до помешкання, в котрому оселився громадянин, відповідним органам державної влади без згоди господаря дозволяється лише в точно визначених законом випадках з обов'язковим додержанням встановлених умов і форм. За будь-яке порушення цього правила винний підлягає кримінальній відповідальності. Кара не може бути меншою як ув'язнення винного на півроку.

Обшук або вилучення речей відбувається не інакше, ніж на підставі судового наказу і в надзвичайних випадках, які визначає закон.

Кожний громадянин, що вийшов з під влади батьків чи опікунів, має право цілком вільно визначати рід своїх занять в галузі економічної або якої іншої діяльності, що не заборонена законами, і вільно розпоряджатися прибутками від своїх заробітків і майна.

Людська праця стоїть під особливою охороною закону. Держава охороняє і інтелектуальну працю. Під її доглядом охороняється правовий стан державних урядовців, що визначається окремим законом про службу. Державі належить контроль над організацією праці.

Окремий закон забезпечує матеріально