Людське здоров'я та життя стоять під охороною закону. Держава піклується про нормальний фізичний розвиток дітей. Організація шкільництва повинна особливо рахуватися з цим обов'язком держави.

Праця малолітніх, жіноцтва та материнство перебувають під особливою охороною закону.

Приватна власність стоїть під охороною закону. Право спадщини забезпечується в межах діючих законів, вони ж визначають участь держави в спадщині.

Власність зобов'язує: користування власністю мусить служити для добра інших.

Обмеження приватної власності може відбутися з огляду на державну, публічну чи суспільну потребу, або з економічних причин, а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб обмеження приватної власності, як і форму та розмір справедливої винагороди, визначає окремий закон. Продуктивні затрати на економічні поліпшення, меліорацію та сільськогосподарський інвентар в маєтках повертаються сповна, але з вирахуванням амортизаційних сум.

Громадяни. користуються правом вільного пересування, вибору місця часового чи постійного проживання та волею переміщення своєї власності. Свідоцтва, що засвідчують особу громадянина, видаються йому після відповідної заяви.

Виїзд громадян за кордон може бути обмеженим певними умовами, визначеними законодавством.

Переслані через почту листи можуть бути розпечатані без згоди особи, що послала лист, або без згоди адресата лише з постанови судової влади з додержанням відповідних, законом визначених, умов. Таким же чином забезпечується таємність телеграм та розмов по телефону.

Особи, що порушать ці вимоги, караються ув'язненням на термін не менше півроку.

Для осягнення незабороненої законом мети громадяни мають право засновувати різні товариства. Окремі товариства на таких же підставах організуються в Союзи. Кожне товариство чи Союз товариств повинні мати статут, що обов'язково регіструється у встановленому законом порядку. Відмовлення в реєстрації товариства чи Союзу товариств може бути оскаржено в порядку, встановленому Земським Парламентом. Реєстрація статутів товариств чи їх Союзів, що не мають своєю мстою збільшення прибутків, переводиться безплатно. Обмеження для організації акційних товариств визначаються законами. Товариства та союзи мають право призначати загальні збори своїх членів в закритих помешканнях. Збори членів товариств чи їх союзів з присутністю сторонніх осіб підлягають окремим законам про збори.

Всі громадяни, а не лише члени товариств чи їх союзів мають право для обговорення незаборонених законами питань організовувати збори в закритих помешканнях з попередженням про це місцевої влади за 72 години до початку зборів.

Заборона місцевою владою зборів не в закритих помешканнях, а також урочистих обходів по вулицях, дорогах та площах, не виключаючи і церковних процесій, може бути зроблена і без мотивів, але обов'язково письмово.

Громадяни зобов'язані бути вірними Республіці, шанувати весь її законний устрій та виконувати вимоги всіх встановлених в Республіці органів законної влади.

Громадяни-чоловіки повинні охороняти Республіку від зовнішніх ворогів і з цією метою підлягають загальній військовій повинності. Порядок і умови призову громадян до виконання цього патріотичного обов'язку визначають закони.

Жінки, що не виховують своїх дітей віком до 17 років, можуть бути призвані до нестройової служби в військах на підставі правил, які визначає для кожної Землі її Парламент.

Громадяни, прийняті в дієву армію в мирний час, мають право відбувати військову службу на території тої Землі, де їх призвали. Так само і громадяни, що перебувають в запасі чи ополченні і зобов’язані являтися на різні військово-навчальні збори, мають право відбувати їх у тому повіті, де вони постійно мешкають, а при організації зборів по громадам – у тій громаді, де вони мешкають.

Не менше половини командного складу у війську, що в мирний час розташоване на території Землі, повинно призначатися з осіб, що постійно мешкають на цій території.

Чужинці, що перебувають на території української держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах.

ВИСНОВКИ

При аналізі еволюції вітчизняної доктрини конституційної юстиції у 1917-1920 рр. особливої ваги набуває „Проект Конституції (Основних державних законів) Української Народної Республіки”, розроблений професором-правознавцем О. Ейхельманом. Йому належить вагомий внесок в історію вітчизняної конституційної юстиції. Він не випередив, але виклав у власному баченні висловлені раніше ідеї І.Петрункевича та інших українських земців-конституціоналістів, М.Драгоманова, М.Лазаревського.

Хоч проект професора О. Ейхельмана комісією А.Ніковського з опрацювання Конституції УНР був відкинутий майже без обговорення, проте чимало зі сформульованих ним положень використовувались Всеукраїнською національною радою при доопрацюванні Основного державного закону Української Народної Республіки, який визнавався за основу, а також у чинних законах „Про тимчасове верховне управління і порядок законодавства в УНР” та „Про Державну народну раду УНР”. З наукового погляду проект являє собою цінність як змістовна пам'ятка національної політико-правової думки взагалі і вітчизняної доктрини конституційної юстиції зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Історія української конституції / За ред. А.Г. Слюсаренко. – К.: Право, 1997.

Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. 1996.

Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К.: Вентурі, 1995. – 290 с.

Мироненко О. Конституційна юстиція: маловідомі сторінки історії // Закон і бізнес. – 2003. – № 24. – С.3-5.

Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.: Ін-Юре, 1997.

Основи демократії: Підручник. / За ред. А. Колодій. – К., 2002. – 488 с.

Усенко І.Б. Перші вітчизняні юридичні товариства і український національний рух // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 6. – С.105-113.

Хто є хто в західній та вітчизняній соціології / За ред. В.М. Піча. – Львів: Світ, 1999.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2. – С.320.