є цікавими, але попередній досвід розробки взаємозобов”язуючих торговельних угод зменшує очікування щодо можливих економічних вигод, які можна отримати завдяки цій нещодавній ініциативі.

Тільки з часом стане зрозуміло, чи виявиться ця ініциатива кращою.

Створення передумов прискорення розвитку торговельної промисловості та зростання платоспроможного попиту населення у 2004 р. і в перспективі передбачає реалізацію таких основних завдань [7, c. 79]:

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України розробити механізми збільшення доходів від власності та підприємницької діяльності, малого і середнього підприємництва з наданням державної підтримки цій їх діяльності, поступової відмови від оплати праці продукцією, легалізації трудових доходів громадян, передусім шляхом зменшення нарахувань на фонд оплати праці та оподаткування доходів населення;

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерству праці та соціальної політики вдосконалити систему соціального захисту населення шляхом розроблення ефективного механізму зайнятості, що забезпечило б необхідне перепрофілювання працівників та уникнення прихованого безробіття; прискорити введення диференціації розмірів пенсій відповідно до трудового стажу, якості праці та розмірів заробітної плати працюючих; надавати державну підтримку організаціям та підприємствам, які використовують працю інвалідів, забезпечують життєздатність найвразливіших верств населення;

центральним та місцевим органам державної влади прискорити реформування системи соціальної допомоги через підвищення обґрунтованості адресної державної соціальної допомоги, упорядкування пільг та компенсаційних виплат, удосконалення системи організації та управління соціальними виплатами, створення системи контролю за використанням коштів для надання державної соціальної допомоги;

Міністерству фінансів спільно з Міністерством праці та соціальної політики України запровадити механізм ліквідації заборгованості з оплати праці і виплати пенсій та протидії її виникненню;

Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України забезпечити захист внутрішнього ринку від неякісних і сфальсифікованих товарів, що загрожують здоров'ю населення. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради проект Закону "Про захист внутрішнього ринку".

Виходячи із значної ролі внутрішньої торгівлі у формуванні ВВП та бюджетів усіх рівнів, забезпеченні соціальної стабільності, треба невідкладно виробити системну державну політику розвитку та регулювання торговельної діяльності.

Кабінет Міністрів України повинен:

створити умови для розвитку цивілізованих каналів реалізації товарів, формування потужних торговельних систем, у т.ч. оптової торгівлі;

удосконалити механізм протидії контрабанді та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених (виготовлених) товарів;

розробити комплекс заходів державної підтримки прискореного розвитку споживчої кооперації як однієї із систем заготівель сільськогосподарських продуктів та їх постачання на споживчий ринок;

посилити державний контроль за функціонуванням споживчого ринку, підвищити роль та відповідальність місцевих органів влади за реалізацію державної політики розвитку регіональних споживчих ринків.

Спільно з Національним банком України Кабінету Міністрів необхідно створити умови для розширення банківського кредитування підприємств торговельної галузі для розвитку товарообороту, накопичення необхідних товарних запасів, відновлення споживчого кредиту під час продажу населенню високовартісних товарів.

На місцях подальша робота служб торгівлі облдерадміністрацій повинна бути направлена на вирішення питань [6, c. 215]:

забезпечення регіональних потреб у продовольчих та промислових товарах за рахунок продукції вітчизняного виробництва;

запровадження ринкових механізмів збуту та доведення до кінцевого споживача продукції та послуг місцевого виробництва шляхом розвитку у кожному населеному пункті підприємств роздрібної торгівлі, впровадження сучасних форм торговельного обслуговування населення, сприяння розширенню мережі загальнодоступних закладів громадського харчування та відновленню їх роботи при школах; організація позамагазинних форм торгівлі;

забезпечення регіональних потреб у продовольчих та промислових товарах за рахунок продукції вітчизняного виробництва;

стимулювання розвитку обласних, районних та міських оптових ринків продовольчих і промислових товарів та їх взаємодії з міжрегіональними оптовими ринками;

підтримки вітчизняного виробника через розширення мережі фірмових магазинів місцевих товаровиробників; проведення відповідних рекламних заходів, виставок-продажу товарів народного споживання;

координації зусиль органів виконавчої влади та контролюючих служб області щодо забезпечення захисту прав споживачів в торговельній мережі та на ринках області;

припинення неорганізованої, стихійної торгівлі у невстановлених місцях, поступове перетворення ринків у сучасні торговельно-сервісні комплекси.

Значний стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші [16]:

- низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів (відповідно до звіту Світового економічного форуму щодо стану конкурентоспроможності 53 країн, за якими здійснюється спостереження, Україна займала в 1998 р. останнє, а Росія - 52 місце);

- важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування в перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

- штучне стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору" звужує можливості використання курсового фактору з метою просування експорту;

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

- випереджаючий ріст цін на продукцію та послуги природних монополій в порівнянні з збільшенням цін на вироби обробної промисловості і продукцію АПК;

- недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

- розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі і з країнами колишньої РЕВ без завоювання нових постійних "ніш" на світовому ринку;

- збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

- низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;

- норми українського законодавства, які закріплюють відповідальність постачальника за недоброякісну продукцію, не відповідають принципам, що прийняті в міжнародній практиці.

Враховуючи весь комплекс факторів, що