Серед найбільш актуальних і перспективних проектів в галузі інформаційного забезпечення експорту можна виділити наступні [2, c. 115]:

- створення Українського інформаційно-консалтингового центру сприяння експорту, в якому концентрувалася б повна база даних українських підприємств та їх торгових партнерів з питань комерційних заявок і пропозицій, нормативно-правових та законодавчих актів, з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності в сфері експорту;

- створення Українського інформаційного центру СОТ щодо стандартизації, сертифікації і технічних бар’єрів у торгівлі;

- створення і розвиток системи інформатизації щодо сучасних досягнень української та закордонної науки і техніки, передового виробничого і підприємницького досвіду з використанням можливостей науково-дослідних центрів та українських закордонних установ;

- створення автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення з питань зовнішньоторговельних зв’язків України з іншими країнами на основі запровадження аналітичних програмних систем нової генерації, які можна охарактеризувати як системи інтелектуального аналізу даних для підтримки аналітичних розробок.

В міру того, як буде зміцнюватися експортний потенціал країни, все більшого значення будуть набувати питання забезпечення доступу вітчизняних експортерів на зовнішні ринки, в рішенні яких домінантна роль буде належати державі. В зв’язку з цим на рівні міжнародних відносин ще більшого значення набуватиме діяльність міжурядових комісій з торгово-економічного співробітництва, в рамках яких можна розглядати довгострокові перспективи майбутньої динаміки та структури торгових потоків, що не викликають антагонізму у партнерів. Так, наприклад, сприятливий вплив на торгово-політичний клімат для українських експортних товарів може справити реалізація заходів, передбачених Програмою економічного співробітництва між Україною та Росією на 1998-2007 роки.

Очікуване приєднання України до СОТ буде сприяти створенню умов передбачуваності доступу вітчизняної продукції на зовнішні ринки, усуненню торгової дискримінації і застосуванню загально прийнятої правової бази для захисту інтересів українських експортерів за рубежем. Однак закордонні торговельні представництва України повинні різко активізувати свою роботу у напрямку моніторингу поточної ринкової кон’юнктури щодо українських експортних товарів на зовнішніх ринках з метою уникнення ускладнень торговельно-політичного характеру, а у випадках виникнення загрози застосування країнами-імпортерами захисних заходів - у посередництві та прямій участі в подоланні конфліктної ситуації з мінімальними втратами, в використанні дипломатичних каналів для захисту інтересів українських експортерів в разі дискримінації, в сприянні та врегулюванні торговельних суперечок.

Крім того, назріла потреба створення в країні Центру сприяння доступу українських експортерів на зовнішні ринки, який виконував би юридично-консультативні функції і тим самим сприяв би українським експортерам в вирішенні проблем, з якими вони стикаються в роботі на зовнішніх ринках (антидемпінгові процедури, захисні та інші заходи), аналізував би умови угод та контрактів економічних операторів, що мають намір отримати доступ до національної системи кредитування і страхування експорту.

Однак, сьогодні Україна не має у своєму розпорядженні власних інвестиційних ресурсів, достатніх для форсованого проведення курсу переводу своєї промисловості на рейки інноваційно-конкурентного розвитку.

Гострота проблеми реалізації продукції, особливо готових виробів в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку ще раз підкреслює життєву важливість проблеми збереження позицій України на її традиційних ринках збуту. Рішення цієї проблеми визначає необхідність установлення більш тісного міждержавного економічного співробітництва України з країнами СНД і з Росією - зокрема.

Загальновідомо, що світова економіка усе більш інтернаціоналізується, завдяки чому створюються умови для концентрації і кращого використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, всебічного обліку регіональних особливостей і чинників виробництва, розширення ринків товарів, послуг, праці і капіталу. В результаті прискорюється соціально-економічний розвиток, підвищується ефективність суспільного виробництва держав, які активно беруть участь у зовнішньоторговельному процесі, значно згладжуються існуючі між країнами розходження в рівні і якості життя населення. З огляду на це більшість країн прагне утворити регіональні економічні угрупування, які дозволяють більш повно й ефективно використовувати внутрішні і зовнішні чинники економічного росту.

Висновки

Сфера торгівлі - одна найбільш динамічних галузей української економіки. За свідченнями Торгової палати, темп росту торгівлі 2003 року становив 124,3%. Випереджаючий розвиток торгівлі зберігається і 2004 року. Не треба бути надто спостережливим аби побачити, як поліпшилася і розвинулася торгова мережа від часу впровадження ринкових реформ в Україні.

Найпривабливішими в Україні для іноземних інвесторів також є торгівля (18,5% накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій).

Торговельна промисловість є одним із головних індикаторів соціально-економічного, екологічного розвитку держави та її регіонів.

Одним із найважливіших напрямків підтримки експорту, особливо товарів з високим ступенем обробки, є використання важелів податкового регулювання. В зв’язку з цим в процесі удосконалення діючої податкової системи України в напрямку підсилення її стимулюючого впливу на вітчизняних продуцентів доцільно вивчити та апробувати можливі форми податкового заохочення експортерів для внесення відповідних коректив у існуючі законодавчі акти, в тому числі:

- відміна ПДВ на вироби, що виготовляються з ліцензіями як для зовнішнього, так і внутрішнього ринку. Без цього, як правило, ліцензійна продукція машинобудування не стане конкурентоспроможною (в порівнянні з витратами виробництва у ліцензіара українське підприємство - ліцензіат несе додаткові витрати по сплаті ПДВ та мита на імпортні комплектуючі);

- розробка комплексу заходів щодо зниження непрямого оподаткування експорту послуг і приведення механізму регулювання його у відповідність з вимогами СОТ;

- звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів;

- зниження розмірів державного мита при розгляданні в арбітражних судах позовів, пов’язаних з виробництвом та наступним експортом товарів і послуг.

В подальшому в міру покращання економічної ситуації в країні, з’явиться можливість вжиття ряду заходів, спрямованих на укріплення закордонної інфраструктури по збуту та обслуговуванню експортного устаткування (створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів тощо).

Список використаної літератури

Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок заняття торговельною діяльністю