Виникнення держави Монтеск'є пов'язував з об'єктив-ними процесами розвитку суспільства. На його думку, держава виникає тоді, коли виникає приватна власність, розподіл багатств, що веде до антагонізмів у суспільстві. Згідно із поглядами Монтеск'є в досуспільному стані па-нувала природна свобода, що забезпечувалась звичаями і традиціями. В суспільстві ж люди втратили природну свободу. Остання відновлюється виключно за допомогою законів, але набуває при цьому політичного характеру, перебуваючи у постійному зв'язку з правом, Монтеск'є був переконаний, що майбутнє держави пов'язане з полі-тичною свободою, що забезпечується поділом влад і на підставі цього твердження дає визначення держави. Дер-жава — це суспільство, в якому діє закон (як бачимо Мон-теск'є не протиставляє і суспільство, і державу, тобто не розглядає останню як інституцію). Найважливішим засо-бом державної організації суспільства й порядку в ньому, на думку Монтеск'є, є державне законодавство, а одним із провідних підрозділів будь-якої держави є її законодав-чий орган.

Як і Вольтер, Монтеск’є був прибічником теорії природ-ного права, вважаючи, що у світі все відбувається відповідно до природної закономірності. Він зазна-чав, що розумні істоти можуть самі видавати закони, але в них є й закони, створені не ними, тобто при-родні закони.

Закони, писав Монтеск'є, в якнайширшому розу-мінні цього слова є необхідні відносини, що випли-вають із природи речей; в цьому плані все, що існує, має свої закони: вони є і в божества, і у світі матеріальних речей, і у тварин, і у людини Монтескье Ш. О духе законов // Избр. произведения. — М., 1955. .

Природні закони суттєво змінюються. Монтеск'є назвав основні з природних законів: прагнення людей жити в мирі з іншими; прагнення добувати собі їжу; потяг однієї людини до іншої; намагання жити в суспільстві. Заледве люди об'єднуються в суспільство, між ними закінчується рівність і почи-нається війна. Окремі особи в кожному суспільстві починають відчувати свою силу і прагнуть обернути на свою користь блага цього суспільства. Звідси — війна між окремими особами. Так само і кожне суспільство починає усвідомлювати свою силу, що призводить до стану війни між народами.

Виникнення цих двох війн підштовхує людей до встановлення законів. Позитивний закон, за вчен-ням Монтеск'є, передбачає об'єктивний характер справедливих відносин. Він уважав, що справедли-вість передує позитивному законові.

У праці "Про дух законів" Монтеск'є розрізняв: міжнародне право, що регулює відносини між дер-жавами; політичне право, яке визначає відносини між правителями і підлеглими; цивільне право, що визначає та регулює відносини між людьми. Далі в своїй концепції філософ зазначав, що суспільство не може існувати без уряду. Згідно з політичним пра-вом, у суспільстві з'єднуються всі окремі сили (воля людей) і отримують назву політичного тіла, або дер-жави.

Свобода людини в державі — це політична свобода. Мислитель підкреслював різницю між політичною свободою і свавіллям. Він зазначав, що в державі, де є закони, свобода може полягати лише в тому, щоби мати можливість робити все, що заманеться, і не бути примушеним робити те, чого не хочеться. Сво-бода є право робити те, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що законами заборонено, то в нього не було б свободи, оскільки те саме могли б робити інші громадяни Монтескье Ш. О духе законов.

.

Об'єднана в державі сила окремих людей є владою; вона може бути віддана одній або декільком особам. Форму правління Монтеск'є визначав на підставі того, скільки людей знаходиться при владі. За його вченням, це може бути республіка, монархія або деспотія.

Республіканською формою правління мислитель називав таку, де влада належить усьому народові або певній кількості сімейств; монархією — форму, де одноособове править монарх на підставі закону; дес-потією — де управління державою здійснює одна особа, керуючись власними примхами.

Аналізуючи згадані форми правління, Монтеск'є, як Платон і Арістотель віддавав перевагу монархії, яка функціонує на підставі закону. В такій державі, на його думку, га-рантується політична свобода людей і виникають умови для реалізації принципу: "свобода є право робити все, що дозволено законами".

Рівночасно він допускав, що політична свобода може бути реалізованою і за республіканської форми правління.

Розмірковуючи про форми правління та причини, що їх обумовлюють, Монтеск'є дійшов висновку, що вони залежать від розмірів території держави, клімату тощо. Республіка, на його думку, можлива в невеликих за територією країнах; у середніх за розмірами державах встановлюється монархія; в державах, які мають значні території, що ускладнює управління, можлива деспотія.

Республіку та обмежену законами конституційну монархію Монтеск'є називав поміркованими фор-мами правління. Але політична свобода в них може бути реалізованою тільки за відсутності зловжи-вання владою. Оскільки кожна людина, що володіє владою, має схильність до зловживання нею, Мон-теск'є пропонував встановити такий порядок, який виключав би таку можливість.

Зловживання владою може бути виключеним лише в тому випадку, коли влада в державі побудо-вана за принципом її поділу на законодавчу, вико-навчу і судову. Ці три гілки влади, на думку Мон-теск'є, мусять контролювати одна одну, попереджу-вати зловживання і створювати умови для реалізації громадянами політичної свободи.

Література.

Платон. Государство // Сочинения: в 3 т. М. 1971. – Т. 3

Аристотель. Политика. Кн. 4. // Мыслители Греции. От мифа к логике. – 1998.

Козлихин И.Ю. Современная политическая наука. СПб. 1994.

Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. М.:Артикул. 1997.

Тойби А. Постижение истории. – М.: