Українська сторона відстоює пози-цію щодо необхідності укладення Угоди про реадмісію з ЄС у пакеті з тематикою взаємної лібералізації візового режиму та надання Україні допомоги з боку Євросоюзу у облаштуванні державного кордону по всьому його периметру. Пер-шими кроками у діалозі з лібералізації візового режиму, на думку України, могло б бути запровадження безвізового режиму поїздок до держав шенгенської зони для громадян України, пред'явників дипломатичних та службових паспортів, зменшення сум консульських зборів для інших категорій громадян та запровад-ження багаторазових віз.

У свою чергу ЄС вважає можливим початок роботи з лібералізації візового режиму лише у разі попереднього вико-нання українською стороною низки умов, основною серед яких є делімітація та демаркація державного кордону України по всьому його периметру.

Незважаючи на помітну розбіж-ність у позиціях сторін, вдалося кон-кретизувати подальші напрями співро-бітництва з ЄС у візовій сфері та у питанні щодо виключення України з шенгенського "негативного списку", а також досягти домовленості стосовно визначення діалогу з візових питань, як одного із пріоритетних напрямів спів-праці у рамках Підкомітету №4.

Відбулося два раунди переговорів щодо укладення між Україною та ЄС Угоди про взаємну передачу-прийняття незаконних мігрантів (реадмісію). У січні 2003 року українська сторона передала Європейській Комісії консолідований текст Угоди про реадмісію.

При вирішенні питання щодо ук-ладення Угоди про реадмісію Україна виступає за комплексний підхід до роз-в'язання проблеми боротьби з нелегаль-ною міграцією, який би включав, крім візових питань, допомогу у облаштуванні державного кордону України по всьому його периметру, надання з боку ЄС мате-ріально-технічної допомоги у створенні на території України центрів тимчасового утримання нелегальних мігрантів та їх репатріації, підтримку Євросоюзом зу-силь нашої держави, спрямованих на укладення угод про реадмісію з Росією та Білоруссю, а також на активізацію пере-говорного процесу з цих питань між ЄС та Росією.

Необхідною умовою європейської інтеграції України є адаптація україн-ського законодавства до законодавства Європейського Союзу. З наближенням кордонів ЄС до України цей процес на- буває дедалі більшого значення. Лише "правова сумісність" з ЄС здатна забез-печити поглиблення політичних, еконо-мічних, культурних, наукових та гумані-тарних зв'язків України з Євросоюзом. Україна вже зробила у цій царині чимало, однак ще більше залишається зробити. Робота з адаптації законодавства Украї-ни до законодавства ЄС є складовою частиною щорічних планів дій на виконання Програми інтеграції України до ЄС, затвердженої у вересні 2000 року Указом Президента України.

Важливими подіями стало створення у 1998 році Міжвідомчої координаційної Ради з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС та у 2000 році Національної Ради при Прези-дентові України з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Постановою Кабінету Міністрів України у серпні 1999 року було затверд-жено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу, яка передбачає три етапи, на кожному з яких досягається певний рівень відпо-відності законодавства України законо-давству ЄС у пріоритетних сферах еконо-мічного і політичного життя.

У листопаді 2002 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС".

Слід відзначити, що на цьому шляху Україна стикається з низкою проблем як об'єктивного, так і суб'єктивного харак-теру. Це брак кваліфікованих кадрів, здатних здійснити порівняльно-правовий аналіз усього масиву законодавчих актів, визначити та реалізувати першочергові галузеві пріоритети адаптації; обмеже-ність фінансових ресурсів, які України здатна виділити на здійснення офіційних перекладів актів європейського права у відповідних сферах; недостатність техніч-ної допомоги, яку надає ЄС на ці цілі Україні, відсутність в українському пар- ламенті системи, яка б забезпечувала підготовку народними депутатами зако-нопроектів, адаптованих до відповідних положень європейського права тощо.

Для подолання цієї ситуації слід ширше залучати експертні можливості європейських партнерів, як при розробці та реалізації Загальнодержавної програ-ми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, так і у ході під- готовки окремих законодавчих актів. Доцільно уже зараз розробити спільно з ЄС конкретні інструменти реалізації Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, зокрема на основі щорічних графіків адаптації. Це сприятиме визначенню пріоритетних напрямків роботи у цій сфері та часових рамок створення єди-ного правового простору Україна - ЄС.

Висновки

Курс України на активне входження у світогосподарські зв’язки є об’єктивно заданим. Значний потенціал і унікальне геополітичне положення України зумовлюють євроінтеграційний вибір, неминучість інтеграції в регіональні та загальноєвропейські економічні структури.

Державне регулювання процесу інтеграції України до ЄС має виходити з повного урахування впливу факторів глобалізації світової економіки, органічно вписуватись у загальну стратегію перетворення української економіки – поєднання ринкових реформ з глибокою експортоорієнтованою структурною перебудовою та радикальною модернізацією виробництва.

Необхідне послідовне державне регулювання розвитком порівняльних та конкурентних переваг України, як передумови ефективної адаптації до жорстких умов геоекономічної конкуренції та підвищення рівня конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.

В практиці управління інтеграційними процесами слід дотримуватись поетапності, що зумовлене відставанням основних макроекономічних показників країни від рівня країн-членів ЄС, невідповідністю до ряду критеріїв, додержання яких необхідно для членства в цьому співтоваристві. Для України це означає в першу чергу – утвердження зони вільної торгівлі, митний союз; в перспективі – валютна інтеграція, спочатку асоційоване, а надалі – повноправне членство в ЄС.

Заходи державного регулювання процесу інтеграції України до Європейського Союзу і перспективи подальшого розвитку відносин з ЄС потребують:

практичної реалізації всіх положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС; послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу;

досягнення відповідних до європейських стандартів, макроекономічних показників, стабілізації і підвищення ефективності економіки України; дотримання умов, необхідних