За час півстолітнього розвитку ЄС перетворився на найбільший економічний і політичний центр, по багатьох параметрах впритул що наблизився до США. Сумарний обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) 15 країн Союзу в 2003 році склав приблизно 90% американського, а частка в об'ємі світового експорту перевищила частку США - 19,5% проти 15% The 2003 A.T. Kearney / FOREIGN POLICY Magazine Globalization Index. Country
Detail.— http://www/foreigpolicy/com/ issue_janfeb_2003/countrydetail.php. . В окремих областях новітніх технологій Європа все більш упевнено завойовує домінуючі позиції. Ось деякі красномовні факти, які приводить відомий економіст В. Иноземцев в своїй статті "Повстала з попелу: європейська економіка в ХХ столітті". Сьогодні європейські компанії випереджають американські усюди, де мова заходить про виробництво складних товарів споживацького призначення; три європейські фірми - "Nokia", "Siemens" і "Ericsson" - контролюють 49,3% світові ринки мобільних телефонів. Або такий факт: на рубежі сторіч європейські країни вступили в конкуренцію з США в області виробництва озброєнь Бесараб Є. О. Фінансово-промислова інтеграція: зарубіжний досвід та уроки для України // фінанси України. – 2003. – 32. – С.133 – 144.

.

Країни ЄС є тим індустріальним ядром й економічною силою, яка визначає характер і тенденції господарського та соціально-політичного розвитку всього західноєвропейського регіону, а також його позицій у світовому господарстві. На роль ЄС у регіоні не впливає той факт, що його частка у ВНП і промисловому виробництві за останні тридцять років знизилась на 4- 5%. Деякою мірою це пояснюється приєднанням до угруповання Англії, яка повільно розвивається, а також тим, що високорозвинуті країни Співтовариства мають нижчі темпи розвитку, ніж країни, які залишились за межами ЄС.

Для інтеграційних процесів у західноєвропейському регіоні характерні певні особливості. Перша з них полягає в тому, що інтеграція розвивається в різних формах і не однаково у різних частинах Західної Європи. Про це свідчить одночасне існування кількох інтеграційних об'єднань, які охоплюють різні галузі (економічні області) й різні угруповання держав. Починаючи від 50-х років, у західноєвропейському регіоні були утворені різні об'єднання. Так, на базі індустріальних центрів металургійної та вугільної промисловості деяких країн було утворено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС); у сфері виробництва ядерної енергії виник "Євроатом"; з'являються регіональні (локальні) об'єднання і в інших галузях, таких як транспорт, пошта, зв'язок, засоби інформації і т. д. Дещо пізніше виникло широке інтеграційне угруповання - Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яка у зв'язку зі вступом Англії, Данії та Ірландії в ЄС і появою зони вільної торгівлі промисловими товарами у 1977 р. певною мірою втратила своє значення. Європейське співтовариство зайняло ключові позиції в Західній Європі, незважаючи на існування таких об'єднань держав, як Бенілюкс, Північна рада.
Визначаючи місце країн ЄС щодо інших країн регіону, підкреслимо, що його економічна могутність перевищує потенціал решти Західної Європи загалом. Так, на ЄС припадає 3/4 імпорту і більшість експорту регіону World Development Report 2003/2002: A Hacking Poverty, table 21, WB, Washington, 2004.

.
Така економічна могутність ЄС у Західній Європі не могла не сприяти його лідируючому політичному становищу та ролі у світовій політиці. На перших етапах розвитку "Спільного ринку" і аж до середини 70-х років зовнішньополітична сфера мало охоплювалась процесом інтеграції. Ця проблема постала після вступу до співдружності Англії, Данії та Ірландії. Це надало діяльності ЄС нового розмаху і зробило можливим пошук спільного зовнішньополітичного курсу західноєвропейського масштабу, дало могутні імпульси розвиткові політичної інтеграції, прийняттю важливих спільних рішень у галузі зовнішньої політики, її активізації на світовій політичній арені.

Для розстановки політичних сил у європейському регіоні, на значній частині якого до 90-х років існували соціалістичні країни, а також для міжнародної арени виникнення західноєвропейського центру політичної інтеграції означало, що Західна Європа перетворилась на особливий регіон у системі сучасних міжнародних відносин Ратленд П. Глобализация и посткоммунизм // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - №4. – С.15.

. І незважаючи на складність взаємовідносин між її окремими країнами, всі ці держави так чи інакше охоплені процесами інтеграції, тяжіють до ядра - ЄС, більше чи менше залежать від нього, що й сприяє єдності регіону. Це мало істотне значення для Європи не тільки доти, поки існували країни соціалізму, а й для розстановки політичних сил на міжнародній арені в цілому. Особливо це важливо як у плані тих політичних процесів, що відбуваються в постсоціалістичних країнах, так і з позицій взаємовідносин "трьох китів" у світовому господарстві (Західна Європа, США, Японія).

Європа і США володіють єдиною історичною і культурною спадщиною. Їх характеризують однакові політичні цінності і демократичні принципи. Після закінчення другої світової війни саме США сприяли виживанню, політичному і господарському відновленню західноєвропейських демократій в умовах їх протистояння військовій потужності східноєвропейського блоку на чолі з СРСР.

Не дивлячись на деякі відмінності в торговій політиці, зокрема, в області обміну продукцією сільського господарства і сфери послуг, ЄС і США розділяють концепцію «єдиного миру», яка