Становлення Європейського союзу - ця найбільша подія в історії Європи - пройшло півстолітній шлях. За цей час
Європа поступово перетворюється на своєрідну гігантську державу. По суті справи, запроваджено в життя давнє гасло соціал-демократів про створення "Сполучених Штатів Європи", висунутий ще напередодні Першої світової війни. В 1915 році В. І. Ленін писав: "Сполучені Штати Європи при капіталізмі або неможливі, або реакційні". Але часи змінилися. Народи і уряди зуміли витягнути уроки з минулого, і ЄС - краще тому підтвердження. Цікаво прослідкувати як поступово створювалося це об’єднання і як поступово формується єдиний європейський економічний простір.

Дане формування існувало спочатку як Співтовариство європейських держав, а потім як Союз цих держав. Справа йшла від малого до більшого. Від інтенсифікації зв'язків між першими учасниками Співтовариства до екстенсивного розширення самого простору об'єднання, від співпраці окремих галузей до створення єдиного ринку і, нарешті, до єдиної валюти.

Розглянемо основні віхи історії ЄС.

1951 рік. Перша вирішальна акція - утворення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), до якого увійшли шість потерпілих у війні країн (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і ФРН). Усередині об'єднання були зняті всі тарифні і кількісні обмеження на торгівлю цими товарами.

1957 рік. Підписаний Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) на базі ЄОВС і Європейського співтовариства по атомній енергії (Євратому).

1962 рік. Прийнята Загальна сільськогосподарська політика, що гарантує єдині внутрішні ціни (робилося це за допомогою цінових субсидій з бюджету ЄЕС і злагоджених мит).

1967 рік. Проголошено Європейське співтовариство (ЄС) не тільки як економічне об'єднання, але і як організація політичної співпраці. Формуються перші наднаціональні органи ЄС - Європейська рада, Комісія ЄС, Європарламент, Економічний і соціальний комітет, Комітети регіонів, нарешті, Європейський суд, Європейський інвестиційний банк, що кредитує загальні або пріоритетні проекти.

1973 рік. Відбувається розширення ЄС - до шести членів Співтовариства приєдналися ще три країни: Данія, Ірландія і Великобританія.

1979 рік. Перші вибори до Європейського парламенту.

1979 рік. Починається підготовка до створення європейської валютної системи (мета - координація грошово-кредитної і курсової політики, формування Європейського валютного союзу). Для розрахунків між країнами Співтовариства вводиться нова міжнародна валютна одиниця - екю.

1982 рік. В Співтовариство вступає Греція.

1986 рік. Приєднуються Іспанія і Португалія.

В цьому ж році підписаний Єдиний європейський акт про поступову ліквідацію всіх прикордонних бар'єрів для руху робочої сили, товарів і капіталу. Розвиток єдиного ринку отримав могутній стимул. Знищений паспортний контроль і перевірки на межах країн - членів ЄС.

1990 рік. Відбулася Римська міжурядова конференція, присвячена створенню Економічного, валютного і політичного союзу.

1992 рік. Підписаний Маастрихтський договір, який офіційно трансформував Європейське співтовариство в Європейський союз. Тепер йдеться не тільки про економічне (у тому числі валютне), але і про політичне об'єднання європейських країн. З підписанням цього договору європейська інтеграція відкрила новий етап, в якому наддержавне регулювання набуває особливого значення. Створені відповідні інститути для такого регулювання - Європейський центральний банк (ЄЦБ) і Європейська система центральних банків (ЄСЦБ). Рішення Європейського центрального банку обов'язкові для центральних банків країн-учасниць.

1995 рік. До ЄС приєднуються Австрія, Фінляндія і Швеція.

1999 рік. Утворений Європейський валютний союз з єдиною (спочатку тільки розрахункової) валютною одиницею - євро. Виникла "Єврозона" (або "Євроленд"), що включила спочатку 11 країн.

2002 рік. Євро стала реальною і єдиною валютою для 12 країн Європи - Австрії, Бельгії, Німеччини, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембурга, Нідерландів, Португалії, Фінляндії і Франції.

2004 рік Європейський союз поповнюється одразу 10 країнами: Чехія, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Кіпр і Мальта.

Таким чином, головні етапи народження Євросоюзу, наочно показують, як поступово йшло розширення його географії, як поступово поглиблювалися інтеграційні процеси економічного, валютного і політичного простору країн Європи.

Характерною особливістю інтеграційних процесів, які рішуче впливають на формування західноєвропейського регіону, є відмінності та взаємопереплетення двох шляхів інтеграції. Перший з них виражає її поглиблення, тобто підвищення рівня координації, взаємопроникнення, "сплавлення" економічних процесів у різних сферах суспільного виробництва, які беруть участь в інтеграційному процесі. Другий шлях означає поступове збільшення сфер економіки і кількості держав, охоплених інтеграцією Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет.- М.: "Юрист", 2003. - с. 571.

.

Взаємодія і взаємопереплетення цих двох шляхів розвитку - до поглиблення і поширення - призводять до певних труднощів та суперечностей. До цього ще додамо, Що вони відбуваються на двох рівнях інтеграційного процесу - мікро- та макрорівнях, тобто відображають рух і переплетення капіталів на рівні підприємств (промислових фірм, монополій, банків тощо), що мають свої прагматичні Цілі, а також виражають глобальні економічні (і не тільки) Інтереси, закріплені в угодах західноєвропейських держав і Урядів. Тому часто цілі приватних підприємств (концернів, монополій) далеко не збігаються зі спільною кон'юнктурною політикою, яку проводять західноєвропейські уряди.
Третя особливість інтеграції в західноєвропейському регіоні полягає в її багатоступеневій