Те, що сусідство України з Євросоюзом збіглося у часі з відходом України від використання випробуваних на Сході трансформаційних технологій, а також з міжнародно-правовим оформленням українсько-російського кордону, навряд чи можна вважати лише збігом обставин. Україна послідовно створює конкретні політичні передумови для реалізації в майбутньому своєї європейської мрії.

На відміну від України, сучасна Росія не прагне до інтеграції в Євросоюз, вважаючи себе самодостатньою країною. Водночас вона (враховуючи досвід ЄС) не шкодує зусиль для створення Єдиного економічного простору зі спільною економічною конституцією за участю України, Білорусі та Казахстану.

Сусідство проєвропейськи налаштованої України та Євросоюзу можна розглядати як новий чинник подальшого розвитку процесів демократизації на континенті, що потребує оцінки з погляду стратегічних інтересів європейської та євроатлантичної спільноти.

Сусідство України та Євросоюзу є доброю передумовою його подальшого послідовного розширення в Чорноморському напрямку. У контексті очікуваного вступу до ЄС Румунії і Болгарії та подальшого зближення з Туреччиною, українська ланка набуває особливого значення з огляду на можливості використання Євросоюзом ресурсів, інфраструктури та геополітичного впливу не лише України, а й Чорноморського регіону загалом із залученням потенціалу Організації Чорноморського економічного співробітництва.

З огляду на залежність Європи від імпорту енергоносіїв зі Сходу та Південного Сходу, зближення Євросоюзу з Україною дає можливість урізноманітнити конфігурацію шляхів постачання нафти та газу і зміцнити енергетичну безпеку країн континенту. Цього можна досягти за рахунок ефективнішого використання та розвитку діючої мережі українських трубопроводів, здатної забезпечити одночасне транспортування до Європи нафти і газу не лише з російських, а й з каспійських та близькосхідних родовищ.

Важливою політичною перевагою для України в результаті вступу до Євросоюзу її сусідів (насамперед впливової Польщі) є поява у його складі країн, що можуть допомогти Брюсселю зрозуміти геополітичну ситуацію за східним кордоном Євросоюзу та потенціал України як регіонального лідера в галузі демократичних перетворень.

Зі свого боку, Євросоюз стає ближчим до України завдяки колишнім радянським республікам у його складі та потужному слов’янському елементу у вигляді чотирьох споріднених з Україною за мовою, культурою та традиціями держав — Польщі, Словаччини, Чехії і Словенії. До того ж, у цих та інших нових країнах Євросоюзу віддавна мешкають сотні тисяч етнічних українців.

Фактором культурної спорідненості стратегічного значення між Євросоюзом та Україною є багатоконфесійність переважно християнської України. Причому близько шести мільйонів українців є католиками східного обряду (уніатами) та римо-католиками. Щодо українського православ’я з його шанованими всіма православними світу київськими святинями та десятками мільйонів віруючих, то після очікуваного вступу до Євросоюзу Румунії та Болгарії українці відчуватимуть додаткову складову своєї культурної спорідненості з населенням країн Євросоюзу.

Зважаючи на загальновизнану роль України як чинника безпеки і стабільності в Європі, її сусідство з Євросоюзом сприяє зростанню ролі держави у трикутнику відносин ЄС – РФ -США та наближає перспективу вступу України до НАТО, а з часом — і до Євросоюзу.

Спроби поділу країн континенту, що прагнуть інтегруватися до Євросоюзу, на тих, хто має, і тих, хто не має перспективи членства, не відповідають установчим документам Євросоюзу та навряд чи сприяють взаєморозумінню між ним та іншими європейськими країнами.

Розширення Європейського Союзу ставить перед Україною два завдання. Перше з них — це необхідність прискорення економічних реформ в цілому та реструктуризації виробництва зокрема. Адже можливість скористатися позитивними ефектами розширення багато в чому визначається рівнем та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Друге полягає в необхідності пошуку нової моделі співробітництва з розширеним Євросоюзом, реалізація якого, у свою чергу, залежатиме від економічних перетворень в Україні та переходу на інноваційний шлях розвитку.

Ця модель має передбачати як відповідні внутрішні заходи, так і зустрічні кроки з боку ЄС. Йдеться про зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку, з одного боку, та створення у перспективі зони вільної торгівлі Україна–ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України — з другого. Реалізації нової моделі можуть сприяти і низка інструментів, які пропонує Україні ініціатива ЄС «Ширша Європа — сусідство» та виконання домовленостей, досягнутих на Ялтинському (2003 р.) та попередніх самітах Україна–ЄС.

Що стосується внутрішньоекономічних кроків, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, а саме:

реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6–7% (у 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності.

У реалізації економічного співробітництва з ЄС Україна виходитиме з необхідності запровадження інтеграційної ідеології економічних відносин, що передбачає інтеграцію України в економічні та соціальні структури ЄС, поступове входження України до єдиного внутрішнього ринку ЄС, створення повноцінного конкурентного середовища, максимально звужуючи наслідки протекціоністських дій з боку ЄС.