Водночас маємо активно працювати над вирішенням завдань так званої секторальної (або галузевої) інтеграції. Йдеться про поглиблення інтеграційних процесів між нашою дер-жавою та ЄС в енергетичній сфері, співробітництво у розвитку транспортно-комунікаційних мереж, в інформаційній сфері та галузях високих технологій.

Ключова увага має бути відведена розробці та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на ринку ЄС з відповідними умовами та етапами підготовки внутрішнього економічного середовища до європейських вимог, а саме: досягнення європейського рівня продуктивності праці, прибутковості виробництва, заробітної плати та ін.

Участь України у формуванні Єдиного економічного простору має розглядатися тільки як процес, органічно підпорядкований стратегічному курсу європейської інтеграції. У контексті євроінтеграційної стратегії Україна зацікавлена у всебічному розвитку багатостороннього економічного співробітництва з країнами СНД і, зокрема, з Росією. Це передусім передбачає подолання ускладнень, що виникли протягом останніх років у зовнішньоторговельних відносинах. Тут позитивну роль може відіграти реалізація Угоди щодо формування ЄЕП за участю Білорусі, Казахстану, Росії та нашої держави. Головним для України сьогодні є не дилема між інтеграційними альтернативами, а пошук джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності економіки, наближення до європейських стандартів соціальної сфери. Основою цих принципів є розуміння того, що лише через співробітництво і партнерство зі своїми сусідами кожна окрема країна може максимально використати свій потенціал, гарантувати реалізацію національних інтересів. Україна зацікавлена в європейській орієнтації нового міждержавного утворення. Посилення інтеграційних процесів між відповідними країнами може сприяти утвердженню у східній частині європейського континенту зони сталого розвитку та високих темпів економічного зростання.

Україна зацікавлена у повній реалізації положень Угоди щодо поетапного формування в межах ЄЕП зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Йдеться про розвиток торгівлі та інвестицій між країнами-учасницями ЄЕП на принципах COT, що гарантують рівність конкурентних можливостей країн-учасниць, їх міжнародний правовий захист.

Утворення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень між країнами ЄЕП, як і у більш широких межах — на рівні СНД, відповідає українським національним економічним інтересам. Нинішнє місце України у торгівлі з країнами «четвірки» свідчить про високий рівень конкурентоспроможності нашої економіки насамперед на ринках складної продукції, зокрема машинобудування. Цей напрям забезпечує понад половину українського експорту механічного обладнання, машин та механізмів. Отже, є підстави очікувати, що за ліквідації штучних бар’єрів у торговельних відносинах з партнерами по ЄЕП Україна матиме істотні конкурентні переваги і може посісти місце активного постачальника на зазначені ринки виробів машинобудування та продукції з високим рівнем переробки, що сприятиме поліпшенню структури української економіки, збільшенню частки її високотехнологічної складової.

Утвердження зони вільної торгівлі відкриває нові можливості співробітництва і в енергетичній сфері. Особливо важливим для України є скасування Російською Федерацією, відповідно до принципів COT, експортного мита на нафту й газ. Відповідна корекція цін на зазначені товари в Україні сприятиме відчутному зниженню собівартості національних товарів, підвищить їхню конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Конче важливим для України є інтенсифікація співробітництва в галузі аграрного виробництва, а також у розвитку транспортної сфери, передусім міжнародних транспортних коридорів, що пролягають територіями наших країн.

Формування зони вільної торгівлі на принципах COT має розглядатися найвищою планкою інтеграційних процесів на пострадян-ському просторі, у структурах яких можлива участь України. Переступивши цю межу, ми можемо опинитися в ситуації, що докорінно змінить геополітичну парадигму нашої дер-жави, її стратегічний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, сформований останніми роками згідно з ініціативною позицією Президента України. Йдеться про те, що зона вільної торгівлі є фактично найвищим рівнем наших відносин у межах «четвірки», при якому для України згідно зі ст. 49 Договору про Європейський Союз, зберігається перспектива претендувати на членство у цій європейській структурі.

Водночас участь України у формуванні ЄЕП не повинна знімати з порядку денного питання облаштування кордону між Україною та Росією, Україною та Білоруссю. Це питання набуває першочергового значення у зв’язку з розширенням ЄС та вимогами щодо майбутнього членства України в Євросоюзі, якщо Україна прагне до нього попасти.

Формування ЄЕП не може заперечувати участі України в інших субрегіональних інтеграційних утвореннях, зокрема, у ГУУАМ та ОЧЕС. Перевагою цих векторів міжнародного співробітництва є те, що Україна виступає в них визнаним консолідуючим лідером, ядром регіональної інтеграції. У новій ситуації особливої ваги набуває ініціативна позиція України і щодо інтенсифікації взаємодії з країнами Центральної Азії та Кавказу, зокрема, у розвитку міжнародних транспортно-комунікаційних мереж та освоєнні покладів вуглеводів Каспійського басейну. Поглиблення відповідного співробітництва повною мірою кореспондується з інтересами Євросоюзу. У цих та інших питаннях Україна може стати важливою ланкою між Сходом і Заходом.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми інтеграційних процесів на регіональному рівні дозволяють зробити ряд висновків.

Інтерація в економічній сфері в другій половині XX століття стала провідною тенденцією розвитку сучасного світового господарства. Одна з основних тенденцій глобальної інтернаціоналізації світового господарства як результату розвитку міжнародного подолу праці й міжнародної кооперації виробництва проявляється в утворенні великих зон впливу тієї або іншої держави або групи найбільш розвинених країн. Ці