Торговими суперечками має займатися Всесвітнє торгове товариство (ВТТ). Але практично існує багато різних факторів, які гальмують розв'язання проблеми. Навіть у межах окремих міжнародних угруповань відбуваються постійні сутички, схрещуються національні інтереси. Більше того, всередині країн, які об'єднались у міжнародні альянси, далеко не всі поділяють думку щодо корисності таких кроків. Це наочно проявилось у країнах Західної Європи під час наради керівників провідних країн з питань глобалізації. Виступи громадськості проти посилення економічної глобалізації мотивовані тим, що за останні роки збільшився розрив між доходами бідних і багатих країн світу. За останні 15 років доходи на душу населення знизились більш як у ста державах світу, а різниця між доходами багатих і бідних держав за останні 30 років зросла у 159 разів! Розвиток процесів глобалізації деякі дослідники безпосередньо пов'язують з наростанням злиденності, спустошенням довкілля, руйнацією національних культур, етнічних особливостей невеликих націй і водночас збагаченням заможних держав. З цим можна погодитись. Але глобалізація — це і прискорення економічного розвитку цілих регіонів, активний обмін інвестиціями, спілкування між людьми різних континентів, доступ до досягнень світової науки тощо. Таким чином, її слід розглядати як складний багатоаспектний процес, наслідки якого можуть бути різними, а отже, їх необхідно передбачати і керувати ними.

1.2. Передумова виникнення та форми існування регіональних інтеграційних об’єднань.

Інтеграція як необхідна тенденція світового розвитку міститься у зародковому стані в елементарній клітині ринкового господарства -товарному відношенні. Дослід-жуючи його, К. Маркс звертає увагу на своєрідний характер праці, яка виробляє това-ри, на суперечність між її формою та сутнісним змістом. З одного боку, в ринковій економіці виробництво продуктів має приватну форму: вони виробляються неза-лежними приватними виробниками. "Предмети споживання стають взагалі товарами лише тому, що вони є продукти не залежних одна від одної приватних робіт" Маркс К., Э н г е л ь с Ф. Избранные сочинения. В 9-ти т. Т. 3. М., Политвидав, 1985. -С.143, 145.. Поділ праці та приватна власність відособлюють виробників, і їх праця виступає у при-ватній відособленій формі. З іншого боку, товаровиробники необхідно входять у кон-такт один з одним, оскільки виробляють речі для обміну. Лише в такому ланцюгу взаємозв'язків вони можуть існувати, задовольняти свої потреби. Інакше кажучи, при-ватні роботи фактично здійснюються як ланки сукупної суспільної праці. Отже, у ринковій економіці праця за суттю своєю має суспільний характер. Індивідуальний товаровиробник зберігає статус незалежного суб'єкта господарювання, лише діючи як елемент системи сукупних суспільних ринкових відносин. Це важливий відправний момент для розуміння ынтеграцыъ як генеральної тенденції розвитку суспільного виробництва і еволюції відносин власності залежно від зміни характеру праці.

Історія ринкових відносин - від простого товарного виробництва до сучасного ринкового господарства - це історія розгортання і дедалі повнішого прояву сукупного суспільного змісту праці. Технологічною істиною стає переростання індивідуальної праці в кооперативну на різних щаблях її зрілості. Вже на стадії простої кооперації виникає масова продуктивна сила суспільної праці, яка є продуктивнішою від меха-нічної суми сил індивідуальних працівників.

На стадії капіталістичної мануфактури на місце індивідуального самостійного ремесла приходить "комбінований сукупний робітник", який складається з однобічних часткових робітників. Змінюються відносини власності. Мануфактура заперечує са-мостійного окремого товаровиробника як такого, оскільки частковий робітник не ви-робляє товару. Лише спільний продукт багатьох часткових робітників перетворюєть-ся на товар. Суспільний характер праці проявляється безпосередньо у сфері ви-робництва, перетворюючи його і значно підвищуючи продуктивну силу праці.

Подальший розвиток технічної бази виробництва вимагав застосування колек-тивної праці у великих масштабах. На стадії великого машинного виробництва, коли остаточно утвердилося капіталістичне ринкове господарство, з'ясувалося, що ма-шини функціонують тільки в руках безпосередньо усуспільненої або спільної праці. Отже, кооперативний характер процесу праці стає тут технічною необхідністю, що диктується природою самого засобу праці.

Виробництво, яке грунтується на застосуванні систем машин, зумовило значну концентрацію робочої сили і капіталів, зростання масштабів господарської діяльності. Поглибився поділ праці, та посилилася взаємозалежність індивідуальних капіталів. Кожний окремо взятий капітал обертається лише як складова всього суспільного ка-піталу. Таким чином, проявляється багатовікова тенденція: з розвитком ринкових відно-син дрібне, відособлене, роздрібнене виробництво трансформується в єдиний, цілісний суспільний процес. У цьому проявляється суспільний характер виробницт-ва як одна з істотних ознак товарної системи господарства. У політичній економії це явище виражається категорією усуспільнення виробництва: перетворення окре-мих, індивідуально відособлених, роздрібнених процесів виробництва на єдиний су-спільний процес. Його об'єктивною основою є технологічна, зумовлена загальним напрямом НТП на стадії великого капіталістичного машинного виробництва. «Скон-центрувати, укрупнити ці роздрібнені, дрібні засоби виробництва, перетворити їх на сучасні потужні підойми виробництва - такою якраз і була історична роль капіталі-стичного способу виробництва", - зазначав Ф. Енгельс Маркс К., Э н г е л ь с Ф. Избранные сочинения. В 9-ти т. Т. 3. М., Политвидав, 1985. -С.249.

. Ця тенденція посилюєть-ся закладеним у природі капіталу прагненням розширення, якісного та кількісного зростання.

Двоїстий характер товарного виробництва (приватного за формою і суспільного за змістом) породжує внутрішні суперечності, які розгортаються у міру переходу рин-кової економіки на вищі щаблі зрілості - аж до набуття цими суперечностями гло-бального масштабу.

Процес усуспільнення виробництва зумовлював зміну відносин власності.

В основі ринкової системи господарства лежить приватна власність,