Під впливом процесу усуспільнення трансформуються відносини приватної влас-ності, набираючи нових форм. Відбувається її еволюція в напрямку від приватної індивідуальної форми до колективної (головним чином, капіталістичної колективної). Великі масштаби виробництва вимагали відповідних масштабів інвестицій, які не по силах індивідуальному капіталові. Виробництво "виростає" з "вузького панцира" інди-відуальної приватної капіталістичної власності та необхідно скидає його, змінюючи на більш просторі розміри корпоративної приватної власності.

У XIX ст. ця суперечність зумовила централізацію капіталів: приватна власність трансформувалася в акціонерну. Технічному і науковому прогресові рамки індивіду-ального капіталу виявилися тісними. Капітал дістав не індивідуального, а колектив-ного власника з новими методами корпоративного планового управління в межах корпорацій. Але мотив руху акціонерного капіталу залишається колишнім - приват-ний інтерес кооперованого капіталіста, що не зняло вихідної суперечності.

Приватна власність почала еволюціонувати, насичуючись змістом, нерідко про-тилежним її вихідній сутності. Досі не з'ясовано питання про те, до якої власності -приватної чи колективної - слід відносити акціонерну, оскільки не з'ясовано достат-ньою мірою природу корпоративної власності.

Відбувається своєрідна мутація приватної власності, в ході якої вона набирає рис, протилежних своїй вихідній сутності; господар віддаляється від виробництва, отже, згасає сила приватної мотивації праці; розширюється поле планомірної орга-нізації виробництва в рамках корпорацій; принципи розподілу продукту ще більшою мірою відриваються від принципів виробництва.

Корпоративна власність створила економічну основу для інтеграції господар-ської діяльності на власному капіталістичному базисі та привела, як уже зазначало-ся, до формування світового ринку.

На початок XX ст. усуспільнення виробництва в розвинутих країнах вийшло на новий, якісно вищий, глобальний рівень - утворилася світова система господар-ства. Головні риси світового господарства того часу охарактеризував В. Ленін: кон-центрація виробництва і утворення монополій, які відігравали провідну роль в еко-номіці; нова роль банків, поворот до панування фінансового капіталу; вивезення капі-талу як типове явище світового господарства; поділ світу між монополістичними со-юзами; поділ світу між великими державами Ленин В.И. Избранные произведения. В 3-хт.Т. 1. М., Политвидав, 1978, с. 646-707.

. Новітня історія свідчить, що надалі ці відзначені на початку століття тенденції набули інтенсивного розвитку. Підтверджен-ням тому можуть слугувати "хвилі" монополізації економіки і злиттів компаній у 20-і, 30-і та 60-і роки XX ст. Переддень і початок XXI ст. також ознаменувалися безпреце-дентними злиттями найбільших компаній, які відіграють провідну роль у світовій еко-номіці. Наприклад, в аерокосмічній промисловості "Боїнг" поглинув "Локхід", у нафто-очищенні - відповідно, "Екссон" - "Мобіл", а "Шеврон" - "Тексако", в автомобілебуду-ванні-"Даймлер-Бенц"-"Крайслер". У банківській сфері, завдяки злиттю "Дж. П. Мор-ган" і "Чейз Манхеттен", провідну позицію зайняв комерційний банк "Дж. П. Морган -Чейз". Посилюється монополізація і на світовому фондовому ринку.

Звертає на себе увагу факт американізації процесу інтернаціоналізації та глобалізації в сучасних умо-вах. Зокрема, після певного послаблення в 70-і роки XX ст. ролі США у світовій фінан-совій системі на рубежі століть відбувається відновлення їх позицій, і в першу чергуза рахунок зміцнення комерційних банків. Серед 40 найбільших світових банків налічувалися 22 япон-ських, 16 європейських і лише 1 американський. У 1996 р. американський "Сity Group Соrр." (активи - 333,8 млрд. дол.) піднявся на 16-е місце. Тепер серед 40 банків, які лідирують у світі, - 5 американських, 17 японських і 28 європейських. Уже в 2000 р. на 1 -е місце серед найбільших банків світу виходить американський " Сitygroup Ing." (902,2 млрд. дол.). Усього в зазначеній групі світових банків уже 6 аме-риканських, тільки 10 японських і колишня кількість європейських Хохлов М. Глобалізація економіки в ракурсі еволюції відносин власності // Економіка України. – 2004. - №2. – с70.. Таким чином, і в цій важливій сфері світогосподарських зв'язків американські монополії відновили своє лідерство.

У цілому протягом усього XX ст., коли домінуюче становище зайняли потужні ТНК як найвища форма приватної корпоративної власності, активно розгортався про-цес інтернаціоналізації ринків товарів, капіталів і робочої сили, сформувалися відповідні виробнича і фінансова інфраструктури. Виникли міжнародні економічні союзи, було створено міжнародні організації.

Отже, можна зробити висновок, що інтеграційні економічні процеси - це закономірний результат суспільного розвитку під впливом неминучого вдосконалення науково-тех-нічної бази виробництва і його організаційних форм. Злиття окремих економічних утво-рень, відособлених регіональними або державними кордонами, в єдину інтегровану систему можна визначити як технологічну істину суспільного прогресу, яка виражається в усуспільненні виробництва у світовому масштабі.

Однак, як і на попередніх стадіях усуспільнення виробництва, процес глобалі-зації входить у суперечність з відносинами приватної капіталістичної власності, які -незважаючи на драматичні результати еволюції відносин власності - зберігають пріо-ритет приватного інтересу.

Підпорядкування процесу усуспільнення виробництва, який набув світового мас-штабу, приватним інтересам найбільших монополій, що видаються на міжнародній арені за інтереси держав, породило особливо гострі суперечності минулого століття, що виразилися у глибоких кризах, кривавих війнах, революціях