Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари, з метою реаліза-ції своїх товарів через спільну систему розподілу і отри-мання при цьому додаткового прибутку, така інтеграція посилюється через організацію виробництва за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базу-вання фірм-засновниць.

Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми такої інтеграції:*

інтеграція «вниз» (наприклад, приєднання заводу-виробника сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);*

виробнича інтеграція «вгору» (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє мета-локонструкції);*

невиробнича інтеграція «вгору» (приєднання сфер роз-поділу).

Розглядаючи мезорівень, треба відмітити зростаючу роль фінансової інтеграції регіональних об’єднань і всієї світової економічної системи. Господарська глобалізація багатолика. Вона виявляється в інтенсифікації міжнародної торгівлі, в стрімкому зростанні чисельності та впливів транснаціокальних корпорацій, посиленні міждержавних інтеграційних процесів, конвер-генції економічних систем тощо. Та чи не найголовнішим її виявом стала фі-нансова глобалізація. Саме з нею пов'язують виникнення господарської глоба-лізації. Відомий американський фінансист Дж. Сорос зауважує, що фінансовому капіталу в сучасному світі належить "привілейоване становище" і що саме його активність в основному спричинила появу глобалізму. В Оксфордському фінан-совому словнику зазначається, що глобалізація стала можливою саме'завдяки інвестиціям на фінансових ринках.

Фінансова глобалізація характеризується посиленням взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнарод-них кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходження доходів і розміщенням активів у інших країнах. В її основі віль-ний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, резуль-татом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового фінансово-го співтовариства.

Світові фінансові ринки (кредитні, цінних паперів, страхових послуг, валют-ні) швидко прогресують, значно випереджаючи інші види міжнародних еконо-мічних трансакцій. У середині 90-х років XX століття "потужність" міжнародних ринків характеризувалася такими даними: річний експорт товарів становив май-же 5 трлн. доларів, експорт послуг — 1,2 трілн. дол.. прямі інвестиції — 300 млрд. дол., портфельні інвестиції — 412 млрд. дач. на рік. А обсяг міжнародної торгів-лі фінансовими деривативами становив 2 трлн. дол. за день Яремко Л.А. Фінансова глобалізація і національна безпека // фінанси України. – 2003. - №10. – С. 45-55.

.

Світові фінансові ринки вирізняються складною інституційною структурою, головними елементами якої виступають:—

міжнародні фінансові інститути;—

світові фінансові центри;—

глобальні фінансові "гравці": транснаціональні банки (ТНБ), хедж-фон-ди, міжнародні страхувальники тощо;—

світові клуби кредиторів — Паризький та Лондонський;—

офшорні фінансові центри;—

регіональні валютні союзи та колективні валюти.

Міжнародні фінансові інститути представлені передусім Міжнародним ва-лютним фондом (МВФ) та Світовим банком (МБРР). У глобальній фінансовій системі їм відведена роль координуючих і регулювальних центрів. Головне їхнє завдання полягає у підтримці стабільності світової фінансової системи, сприян-ні економічному розвитку країн-учасниць та збалансованому зростанню міжна-родної торгівлі. Слід визнати, що наявних прав та фінансових можливостей у них явно недостатньо, щоб успішно виконувати поставлені завдання. Періодичні роз-балансування фінансових ринків є, на жаль, сумною реалією сьогодення.

Головні фінансові ресурси зосередилися в кількох світових фінансових цен-трах, які за деякими винятками знаходяться в розвинених країнах, так званому світовому Центрі. Роль світової фінансової скарбниці виконують головним чи-ном Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, а також Сінгапур та Гонконг. Це дає підставу говорити про існування монополії на міжнародні фінансові ресурси.

У світовому фінансовому просторі діють дуже потужні глобальні фінансові "гравці": ТНБ, хедж-фонди, міжнародні страхувальники тощо. Це еліта світово-го бізнесу, своєрідні фінансові "важковаговики", які оперують величезними су-мами, нерідко порівнянними з бюджетами невеликих держав. Досить вказати, що зарубіжні активи усіх приватних ТНБ у 1995 році перевищили 8 трлн. дол.

Приблизно 600 найпотужніших міжнародних банків об'єдналися в Лондон-ський клуб світових приватних кредиторів. Вельми вражаючими є і хедж-фонди, що спеціалізуються на спекулятивних операціях. Їх сьогодні у світі налічується майже 4 тисячі і вони володіють ліквідністю в 400—500 млрд. дол. За оцінкою МВФ, 5—6 найбільших із них здатні мобілізувати до 900 млрд. дол для нападу на ту чи іншу національну валюту чи фондовий ринок Шишков Ю. Мировая финансовая система: необходимость реформ // Мировая зкономика и международные отношения . — 1999. — № 1. — С. 5.

.

Важливе місце у глобальній фінансовій системі посідають офшорні фінансові центри. Оксфордський фінансовий словник визначає їх як райони, де юри-дичні особи можуть отримувати вигідні процентні ставки за депозитами і кре-дитами за рахунок низького оподаткування, ліберального валютного контролю і низьких вимог щодо обсягів обов'язкових резервів банків. Низка невеликих країн, зокрема Карибського, Азіатсько-тихоокеанського регіонів сформували у себе офшорний бізнес, зробивши його важливим джерелом надходжень до державного бюджету. Ядро офшорного бізнесу становлять банки, банківський капітал. Починаючи з 80-х років минулого століття спостерігається пришвид-шене збільшення кількості в офшорних центрах банків, банківських відділень, страхових та перестрахувальних компаній. Це привело до того, що у 1992—1999 роках у середньому 85% активів офшорних центрів припадало саме на банки. На депозитах офшорних банків у середині 1999 року було майже 1,4 трлн. дола-рів. Багато компаній, у тому числі й такі відомі, як "Дженерал електрік", "Форд", "Майкрософт" використовують офшорні центри у своїх фінансових ланцюжках. За даними Департаменту внутрішніх