Підтвердженням тому слугують наступні статті Конституції Венесуели: “Федерація користується всіма правами, що надається монетною монополією. Союз єдиний має право чеканити монету. Він встановлює грошову систему та видає у разі необхідності необхідні приписи про курс іноземних монет” (ст. 38). “Право емісії банківських білетів і інших такого же роду грошових знаків належить виключно Союзу… Банк, якому довірено монополію емісії банківських білетів, має за головну мету регулювати грошовий ринок країни, полегшувати платіжні операції і проводити у рамках союзного законодавства кредитну та валютну політику, яка слугує загальним інтересам країни” (ст. 39).

Єдиний економічний ринок характеризується наступними трьома параметрами:

Динамізм єдиного економічного ринку забезпечується свободою пересування осіб, товарів, капіталів та послуг.

Ефективність – відповідністю форм управління економічним вимогам.

Гармонія – обгрунтованим пропорціям у галузевому та регіональному розвитку економіки.

У сучасних Латиноамериканських федераціях зняті практично усі обмеження у пересуванні осіб, товарів, капіталів та послуг. А протекціоністські, дискримінаційні акції із боку суб’єктів федерації стримуються відповідними конституційними нормами.

Так, Конституція Мексиканських Сполучених Штатів встановлює: “ ні один штат не повинен видавати або використовувати закони, які обмежують привілеї та пільги громадян… позбавляти свободи або власності без відповідної на те процедури… відмовляти кому-небудь у межах своєї юрисдикції у рівному захисті із боку законів”.

Норми, аналогічні вищезазначеним, містяться і у Конституції Аргентини, але доповнені вони наступним положенням: “Кожен громадянин Аргентини і кожна особа, що має постійне місце проживання у Аргентині, наділені: а) правом пересування та вибору місця проживання у будь-якій з провінцій і б) правом займатися трудовою діяльністю у будь-які з провінцій”. Виняток із цього принципу допускається лише тоді, коли рівень безробіття у якій-небудь провінції вищий, ніж у цілому по країні.

Але федеральні конституції передбачають деякі обмежувальні заходи. Суб’єкти федерації мають право передбачати обмеження на зайняття певними професіями, вводити місцеві податки, пред’являти відповідні вимоги до діяльності юридичних та фізичних осіб на своїй території. Але при цьому не допускається дискримінація жителів інших суб’єктів федерації.

Не можуть бути застосовані і “обтяжуючі” торгівлю обмеження, за виключенням тих із них, які оправдані законною метою (охорона навколишнього природного середовища, карантин, безпека дорожнього руху тощо).

Механізми регулювання економіки у Латиноамериканських федераціях мають достатньо централізовані форми. У багатьох сферах економічного життя центральні органи затверджують за собою виключні права, відтісняючи суб’єктів федерації на задній план.

У веденні останніх залишається регулювання малого бізнесу, сільського господарства, розробка природних ресурсів для внутрішнього ринку і т.п. Є, правда, певні варіації у розмежуванні предметів ведення, але у цілому вони малосуттєві. У регулюванні економічних відносин федеральні органи спираються в основному на форми та методи фінансової політики (податки, дотації і т.п.), але при необхідності використовують і засоби директивного керівництва (регулювання цін, введення заборон і т.п.).

Нерівномірність розвитку економіки породжує нерівність у економічному потеціалі суб’єктів федерації і диспропорції у галузевій та функціональній структурі економіки. З метою скорегувати її розвиток у всіх федеральних державах Латинської Америки здійснюється фінансова допомога “слабким” та “бідним” штатам чи провінціям за рахунок централізованих фінансових коштів.

3. Політична інтеграція

Штати, провінції, які входять у склад федерації не мають суверенітету. Вони позбавлені права виходу із союзу (сецессії), не мають верховенства своєї території, не мають незалежності у міжнародних відносинах.

Слід відмітити, що на практиці у ряді випадків сецессія здійснювалась. На початку 30-х років ХІХ століття Венесуела відділилася від Федерації Велика Колумбія. Але у цьому випадку сецессія була проведена у економічно слаборозвиненій країні.

Суб’єкти федерації не мають верховенства на своїй території. Сфера дії федерального права розповсюджується на всю федерацію і ні у одній із них штати або провінції не вправі перешкоджати його застосуванню.

Конституція Мексиканських Сполучених Штатів наступним чином вирішує колізії між законодавством федерації та штатів: “Дана Конституція та закони Мексиканських Сполучених Штатів, являються вищими законами країни, і судді кожного штату повинні їх виконувати і у тому випадку, коли у законах окремих штатів зустрічаються протиріччя цим приписам” (ст. 133).

Аналогічні формулювання містяться у конституціях Аргентини (ст. 31), Венесуели (ст. 16), які передбачають створення федеральних судів на території суб’єктів федерації.

Позбавлені суб’єкти федерації і права виступати у міжнародному спілкуванні.

Суб’єкти федерації не суверени. Самі конституції Латиноамериканських країн про суверенітет мовчать. І лише окремими конституціями, наприклад Мексики, за суб’єктами федерації формально визнано суверенітет, але лише у тій мірі, у якій його не обмежено федеральною конституцією.

У організації органів влади Латиноамериканські федерації, як правило, слідують зразкам створення федеральних органів, навіть у тих державах, де конституції практично не пред’являють вимог до суб’єктів, які входять у їх склад.

Але у більшості конституцій (Мексика, Аргентина, Бразилія) надається підробний опис структури та організації органів влади суб’єктів федерації.

У розвитку процесів політичної інтеграції особлива роль належить праву федеральних органів діяти безпосередньо не території суб’єктів федерації і механізмам фінансової політики. Фінансова централізація проведена практично у всіх федераціях.

Суб’єкти федерації зберігають незначні джерела доходів. А надання їм допомоги із боку центральної влади супроводжується різноманітними умовами і обмовками.

Великий вплив на розвиток політичної інтеграції здійснює централізація структури політичних партій. Причому цей процес спостерігається і у федераціях із традиційно децентралізованими партійними системами.

У деяких конституціях передбачаються особливі правові важелі впливу на членів партії. Так, наприклад, у Бразилії члени парламенту можуть бути позбавлені депутатського мандату у разі порушення політичної дисципліни.

У арсеналі федеральної влади є багато інших випробуваних знарядь політичного та правового впливу. У Аргентині за розпорядженням президента